Деркач Борис Андрійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Деркач Борис  Андрійович

ДЕРКА́Ч Борис Андрійович (07. 10. 1929, с. Нехайки, нині Драбiв. р-ну Черкас. обл. – 16. 07. 2007, Київ) – лiтературознавець. Д-р фiлол. н. (1975), проф. (1993). Закiн. Київ. ун-т (1952). Працював в Iн-тi лiт-ри НАНУ (Київ, 1956–2004): ст. н. с. (від 1960), вчений секр. (1964–73), пров. н. с. (1986–90), пров. н. с.-консультант (від 1990). Дослiджував iсторію укр. лiт-ри 19 ст. Один з упорядників літ. спадщини Г. Сковороди, І. Котляревського, П. Білецького-Носенка, П. Гулака-Артемовського, Є. Гребінки, С. Васильченка. Був заст. голови редколегії зібр. творів І. Франка у 50-ти т. (К., 1976–86), відзнач. Держ. премією України ім. Т. Шевченка (1988). Один з авторів і укладач колектив. дослідж. «Історiя української лiтератури», «Історiя українсько-росiйських лiтературних зв’язкiв» (обидва – у 2-х т., т. 1, 1987); «Історія української літератури ХІХ ст.» (у 3-х кн., кн. 1, 1995; усі – Київ).

Пр.: Степан Васильченко. 1957; Перекладна українська повiсть XVII–XVIII ст. 1960; Євген Гребiнка. 1974; Крилов i розвиток жанру байки в українськiй дожовтневiй лiтературi. 1977; Леонід Глiбов. 1982; П. П. Бiлецький-Носенко: Життя і творчість. 1988 (усі – Київ).

Н. П. Чамата

Стаття оновлена: 2007