ДЕРКА́Ч Марія Демʼянівна (25. 06. 1896, с. Струсів, нині Теребовлян. р-ну Терноп. обл. — 14. 04. 1972, Львів) — літературо­знавець. Дружина Пилипа, мати Мирона та Олександри Деркачів. Кандидат філологічних наук (1952). Закін. Карлів університет (Прага, 1926) зі ступ. д-ра філософії. Працювала 1930–39 н. с. б-ки НТШ (Львів); 1939–41 — завідувач від­ділу рукописів Львів. філії Центр. наук. б-ки АН УРСР; 1939–45 — старший науковий спів­робітник Львів. від­ділу Ін­ституту літ-ри АН УРСР; водночас 1941–44 — бібліотекар Держ. б-ки; 1945–47 — керівник укр. від­ділу Б-ки АН УРСР (Київ); 1950–56 — в Ін­ституті літ-ри АН УРСР (Київ): від 1952 — старший науковий спів­робітник; 1956–60 — старший науковий спів­робітник від­ділу літ-ри Ін­ституту сусп. наук АН УРСР (Львів). Досліджувала життя і творчість Лесі Українки, брала участь у ви­да­н­нях її творів, зокрема під­готувала кн. «Неопубліковані твори» (Л., 1947), склала примітки та була консультантом ви­да­н­ня «Твори у 5-ти т.» (т. 4: «Художні пере­клади. Стат­ті», 1954; т. 5: «Листи», 1956; обидва — Київ). Авторка низки публікацій про І. Франка, М. Павлика, О. Кобилянську, О. Решкевич, Л. Яновську, О. Ярошинську, К. Малицьку та ін., а також праць, присвяч. літ.-громад. жін. руху в Зх. Україні. Серед статей: «Франко — літературний критик Лесі Українки» // «Творчість Івана Франка», 1956; «Неві­дома редакція поеми Івана Франка “Смерть Каїна”» // «Іван Франко. Стат­ті», 1960 (обидві — Київ).