Деркульський кінний завод - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Деркульський кінний завод

«ДЕРКУ́ЛЬСЬКИЙ КІ́ННИЙ ЗАВО́Д» Знаходиться побл. с. Данилівка Біловод. р-ну Луган. обл. Підпорядк. Асоц. конярства Мін-ва аграр. політики України. Засн. 1767 указом Катерини ІІ. Є найдавнішим кінним з-дом в Україні. Тривалий час постачав коней кавалерій. частинам рос. армії. До 1860 на з-ді розводили понад 10 порід, схрещували коней сх. кореня з сх.-європ.; значну увагу приділяли покращенню порід коней селян-власників. Від 1860 вирощували важковозів арденської, першеронської, суффолкської та ін. порід, яких завозили з Бельгії та Німеччини. Від 1891 «Д. к. з.» спеціалізувався на розведенні чистокров. англ. породи, більшість племін. поголів’я коней якої втрачено під час воєн. дій 1918–20. У 1930-і рр. співроб. працювали над відновленням руської верхової орлов.-ростопчин. породи, розводили також коней орлов. рисистої породи. Нині з-д спеціалізується на вирощуванні коней чистокров. англ. та укр. верхової порід. Здавна коні з-ду успішно конкурували на скачках, зокрема Гаммурабі 1906 переміг на Всерос. дербі й 1908 став першим в історії рос. конярства учасником змагань у Великій Британії. За останні десятиліття ведення селекц. роботи з чистокров. породами отримано 48 переможців міжнар. та традиц. скачок. Серед всесвітньо відомих коней «Д. к. з.» – Задорний, Дерзкий, Гість, Декабрист. Нині на підпр-ві 250 коней, найбільша їх кількість була наприкінці 18 ст. – понад 1 тис. голів. Комплекс споруд з-ду – центр. тренер. стайня (кін. 18 – поч. 19 ст.), манеж (1897), адм. споруда (серед. 19 ст.) – пам’ятка арх-ри нац. значення. Дир. з-ду – В. Боронников (від 2003).

Літ.: Федоров А. Б. Деркульскій государственный конскій заводъ. Страницы истории. Лг., 2006.

О. Б. Федоров

Стаття оновлена: 2007