Дерюгіна Ірина Іванівна

ДЕРЮ́ГІНА Ірина Іванівна (11. 01. 1958, Київ) — спортс­менка (художня гімнастика), тренер. Дочка Івана та Альбіни Дерюгіних. Майстер спорту (1975), заслужений майстер спорту СРСР (1977). Заслужений тренер України (1988), СРСР (1989). Суддя між­народної категорії (1985). Повний кавалер ордена княгині Ольги (2002, 2008, 2016). Орден «За заслуги» 3-го (2013) та 2-го ступеня (2021). Закінчила Київський ін­ститут фізичної культури (1980). У 1972–82 ви­ступала у складі збірної команди СРСР. Двічі абсолютна чемпіонка світу (м. Базель, Швейцарія, 1977; Лондон, 1979). Чемпіонка Європи (Мадрид, 1978) у вправах з мʼячем, срібна призерка у багатоборстві. 5-разова чемпіонка СРСР (1975–77, 1979), володарка Кубка СРСР, абсолютна чемпіонка Спартакіади народів СРСР (обидва — 1978). Ви­ступала у складі команди спортивного товариства «Спартак» (Київ). Тренер — А. Дерюгіна. Від 1982 працює старшим тренером СДЮШОР з художньої гімнастики (Київ), водночас — національної збірної команди України з художньої гімнастики. Член технічного комітету Між­народної федерації гімнастики (1988–92). Від 1996 — віце-президент Федерації гімнастики України. Засновниця і організаторка між­народних змагань «Кубок Дерюгіних» (проводиться від 1992 у Києві як етап Кубка світу). Серед вихованців — Е. Хозлу, О. Скалдіна, О. Тимошенко, О. Шумська, Є. Карабаш, Н. Годунко, Т. Єрофєєва, Г. Без­сонова, О. Дзюбчук.

Завантажити статтю