Дерюгіна Ірина Іванівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дерюгіна Ірина  Іванівна

ДЕРЮ́ГІНА Ірина Іванівна (11. 01. 1958, Київ) – спортсменка (художня гiмнастика), тренер. Дочка Івана та Альбіни Дерюгіних. М. сп. (1975), засл. м. сп. СРСР (1977). Засл. тренер України (1988), СРСР (1989). Суддя міжнар. категорії (1985). Орден княгині Ольги 3-го ступ. (2002). Закiн. Київ. iн-т фiз. культури (1980). У 1972–82 виступала у складі збір. команди СРСР. Двічі абсолютна чемпiонка свiту (м. Базель, Швейцарія, 1977; Лондон, 1979). Чемпiонка Європи (Мадрид, 1978) у вправах з м’ячем, срібна призерка у багатоборстві. 5-раз. чемпіонка СРСР (1975–77, 1979), володарка Кубка СРСР, абсолютна чемпіонка Спартакіади народів СРСР (обидва – 1978). Виступала у складі команди спорт. т-ва «Спартак» (Київ). Тренер – А. Дерюгіна. Від 1982 працює ст. тренером СДЮШОР з худож. гімнастики (Київ), водночас – нац. збір. команди України з худож. гімнастики. Чл. тех. ком-ту Міжнар. федерації гімнастики (1988–92). Від 1996 – вiце-президент Федерацiї гiмнастики України. Засн. і організаторка міжнар. змагання «Кубок Дерюгіних» (проводиться від 1992 у Києві як етап Кубка світу). Серед вихованців – Е. Хозлу, О. Скалдіна, О. Тимошенко, О. Шумська, Є. Карабаш, Н. Годунко, Т. Єрофєєва, Г. Безсонова, О. Дзюбчук.

Літ.: Горлач Л. Прима грацій. К., 1980.

С. К. Фомін

Стаття оновлена: 2007