Дерягін Борис Володимирович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дерягін Борис  Володимирович

ДЕРЯ́ГІН Борис Володимирович (Дерягин Борис Владимирович; 27. 07(09. 08). 1902, Москва – 16. 05. 1994, там само) – російський фізико-хімік. Акад. РАН (1992). Держ. премія СРСР (1991). Премія ім. М. Ломоносова АН СРСР (1958). Закін. Моск. ун-т (1922). Працював в Ін-ті фізики та біофізики АН СРСР (1922–32); в Ін-ті приклад. мінералогії АН СРСР (1932–35); в Ін-ті фіз. хімії РАН (1935–94; усі – Москва), де створив і очолював лаб. тонких шарів та відділ поверхневих явищ. Викладав у Моск. ін-ті кольор. металів і золота (1933–40, від 1935 – проф.). 1976–88 – гол. ред. «Коллоидного журнала» АН СРСР. Фахівець у галузі фіз. хімії та колоїдно-поверхневих явищ. Увів поняття «розклинювал. тиск тонких прошарків». Автор теорії коагуляції і гетерокоагуляції колоїд. і дисперс. систем. Спільно з фізиком Л. Ландау створив теорію стійкості гідрофоб. колоїдів, яку ще називають теорією ДЛФО (теорія стійкості дисперс. систем Дерягіна–Ландау–Фервея–Овербека). Виявив особливі властивості гранич. шарів рідин; розвинув теорію термоосмосу і капіляр. осмосу в рідинах, термофорезу і дифузіофорезу аерозол. часток; розробив методи нарощування алмаз. кристалів і порошків із газу при низькому тиску. Під його кер-вом уперше синтезовано при низькому тиску ниткоподібні кристали алмазу – алмазні «вуса».

Пр.: Адгезия. 1949 (співавт.); Физико-химия нанесения тонких слоев на движущуюся подложку. 1959 (співавт.); Что такое трение? 1963; Поверхностные силы. 1975 (співавт.); Рост алмаза и графита из газовой фазы. 1977 (співавт.); Теория устойчивости коллоидов и тонких пленок. 1986 (усі – Москва).

Літ.: Б. В. Дерягин. Москва, 1962.

В. Я. Чирва

Стаття оновлена: 2007