Деряжний Петро Федорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Деряжний Петро  Федорович

ДЕРЯ́ЖНИЙ Петро Федорович (02. 07. 1946, м. Кальден, Німеччина) – диригент, хормейстер, бандурист. Син Ф. Деряжного. 1950 разом із батьками переїхав до Австралії. Закін. Сідней. технол. ін-т (1972). Отримав кваліфікації вчителя співу (1978) та співака-виконавця (1980) в Австрал. правлінні муз. іспитів; 1983–84 на диригент. курсах у м. Едмонтон (Канада) вивчав хор. диригентуру й церк. музику (викл. В. Колесник, М. Дитиняк, З. Лавришин). Від 1971 – кер. Ансамблю бандуристів ім. Г. Хоткевича, 1982–86 – диригент хору «Боян», від 1984 – Укр. нар. ансамблю ім. В. Івасюка, 1984–85 та 1987–88 – хору укр. православ. парафії св. Покрови, від 1986 – жін. хору «Суцвіття» (усі – Сідней). Музично оформив «Думу про С. Петлюру» на сл. І. Кучугури-Кучеренка (1978) та ліричні пісні на вірші укр. поетів Австралії й Канади; аранжував нар. пісні для мішаного хору в різних інструм. супроводах; уклав вокал.-хореогр. монтажі на тему укр. нар. звичаїв. Випустив першу в Австралії кобзар. платівку «Кобза і пісня» (1978). Був культ.-осв. референтом Союзу укр. орг-ції Австралії (1980–83), укр. громади Сіднея (1984–88). Золота медаль ім. Т. Шевченка (1982).

П. П. Ротач

Стаття оновлена: 2007