Десант - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Десант

ДЕСА́НТ (франц. descente, буквально – спуск) – війська, які пройшли спеціальну військову підготовку і призначені для висадки на територію, окуповану ворожими військовими з’єднаннями, для здійснення окремих завдань військової операції чи бойових дій. За способами і засобами доставки розрізняють повітр., мор. (річк., озер.), танк. і комбінов. (повітряно-мор.) Д. Повітр. Д. висаджують із транспорт. літаків і вертольотів парашут., посадк. і парашутно-посадк. способами. Легке озброєння, боєприпаси, радіостанції та ін. малогабаритні вантажі десантують разом із особовим складом; великогабаритну та важку бойову техніку доставляють транспорт. літаками (посадк. способом) або десантують за допомогою парашут. систем. Мор. Д. – з’єднання сухопут. військ і мор. піхоти, висаджене на узбережжя противника за допомогою десант. кораблів і транспорт. суден. Висадку з малих десант. кораблів і кораблів, що діють на принципах динаміч. підтримки на поверхні (т. зв. повітр. подушках), проводять безпосередньо на узбережжя, з великих суден – за допомогою десантно-висадк. засобів. Танк. Д. – піхот. (мотопіхот.) підрозділ, призначений для ведення бойових дій спільно з танками. За складом і характером виконуваних завдань Д. може бути стратег., оператив., оперативно-тактич., тактич., спец. призначення і демонстративним. У стратег. Д. беруть участь частини, що належать до різного роду військ. Його застосовують для здійснення наступал. операцій стратег. масштабу в формі повітр.-десант., повітр.-мор. чи мор. десант. операцій. Оперативно-тактич. Д. використовують при фронт. наступал. операціях групи армій, тактич. – в операціях армії, корпусу чи дивізії у формі десантно-штурм. дій або висадки з вертольотів (літаків) чи мор. десант. засобів у тил противника на відстань, яку з’єднання (армія) зможуть подолати протягом декількох годин і підтримати десантників. Д. спец. призначення застосовують для виконання диверсій. чи розвідувал. завдань (у складі не більше роти), демонстратив. – для введення в оману супротивника відносно осн. напрямку висадки Д. (при такій операції частину або підрозділ висаджують на другоряд. напрямі ведення бойових дій).

Застосування мор. Д. для досягнення цілей війни відоме здавна – його практикували стародавні греки й римляни. У 8–11 ст. за допомогою мор. Д. значні тер. у Європі захопили вікінґи. Висадку з моря на узбережжя противника застосовували київ. князі під час походів на Візантію і запороз. козаки під час походів на Крим і Осман. імперію. Наймасштабнішу операцію з висадки мор. Д. провели союзниц. війська влітку 1944 у Нормандії (Франція). Танк. Д. набув широкого застосування у роки 2-ї світ. війни при розвитку наступал. операцій у глибину оборони противника. Десантування з повітря вперше застосоване у ході 1-ї світ. війни. 1935 на маневрах Київ. військ. округу в р-ні Бердичева, Сквири і Броварів висаджений повітр. Д. у кількості 1188-ми парашутистів. Під час 2-ї світ. війни повітр. Д. практикували обидві сторони, зокрема влітку 1943 з метою сприяти форсуванню Дніпра проведена Дніпров. повітр.-десантна операція (через незадовіл. орг-цію і погане забезпечення закінчилася невдачею). У повоєнні часи повітр.-десантні війська вважались найелітнішими частинами рад. армії. Після здобуття незалежності України на базі підрозділів повітр.-десант. військ колиш. СРСР, розташ. на її тер., сформовані аеромобіл. частини (див. Аеромобільні війська).

П. Д. Біленчук

Стаття оновлена: 2007