Десняк Олекса - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Десняк Олекса

ДЕСНЯ́К Олекса (справж. – Руденко Олекса Гнатович; ін. псевд. – Ол. Хвиля; 04(17). 03. 1909, с. Бондарівка, нині Сосниц. р-ну Черніг. обл. – 25. 05. 1942, побл. с. Павлівка Друга, нині Лозів. р-ну Харків. обл.) – письменник, публіцист. Батько О. Руденка-Десняка. Закін. Ін-т соц. виховання у Чернігові (1931). Від 1932 працював у ред. г. «Більшовик» (Чернігів). Від 1940 – голова Львів. відділ. Спілки рев. письменників України, ред. ж. «Література і мистецтво». Друкуватися почав від 1928. Автор повістей на тему воєн. дій 1918–20 «Десну перейшли батальйони» (К.; Х., 1937; К., 1939; 1946) та «Полк Тимофія Черняка» (1938), про студент. життя «Високе» (1939), про казах. героя Амангельди Іманова «Тургайський сокіл» (1940); роману про колгоспне село «Удай-ріка» (1938; усі – Київ). Під час 2-ї світ. війни служив військ. кореспондентом, загинув на фронті.

Тв.: Ненависть. К.; Х., 1941; Щорс б’є окупантів. Х.; К., 1941; Вибране. К., 1947; Оповідання та нариси. К., 1951; Твори: У 2 т. К., 1955; 1989; Алікова таємниця: Оповідання. К., 1956; Твори. К., 1970; рос. перекл. – Избранное. К., 1951; Десну перешли батальоны. Сф., 1957; Десну перешли батальоны. Тургайский сокол. Москва, 1963.

Літ.: Луценко І. А. Олекса Десняк: Нарис про життя і творчість. К., 1951; Сенчук І. Олекса Десняк. К., 1961; Про Олексу Десняка: Спогади. К., 1972; Грицай М. Олекса Десняк. К., 1984; Журналісти йшли в бій. К., 1995; Маценко Г. Десняк Олекса // Укр. журналістика в іменах. Л., 2002. Вип. 9.

Г. О. Маценко

Стаття оновлена: 2007