ДІБРО́ВА – ліс, у якому переважає дуб з супутніми широколистяними породами – кленом гостролистим, липою серцелистою, ясенем звичайним, грабом тощо. Формуються Д. на родючих опідзолених чорноземах, темно-сірих та сірих ліс. і, як виняток, – на дерново-підзолистих кислих ґрунтах. Поширені у зонах мішаних лісів, лісостеп. та на Пн. степ. зони. В Україні Д. є панівною ліс. формацією у лісостеп. зоні, де зростають у межиріччях і заплавах річок. Зазвичай вони мають складний деревостан, де в першому ярусі переважає дуб з домішкою ясена і в’яза, в другому – граб або липа серцелиста. У пд. частині ареалу поширення зростають одноярусні Д. з дуба звичайного з вираженим підліском з ліщини, клена татарського, свидини криваво-червоної. У розвиненому трав’яному покриві – яглиця, зірочник лісовий, осока волосиста, зеленчук жовтий, копитняк тощо. Д. – найпродуктивніші ліси України, в яких зростає низка рідкіс. і реліктових видів рослин. Вони дають цінну деревину, захищають ґрунти від ерозії. Найцінніші їхні масиви (Чорноліський, Подільський, Савранський тощо) охороняються.

Літ.: Генсірук С. А. Ліси України. К., 1992; 3-є вид. – Л., 2002.

Ю. Р. Шеляг-Сосонко