Діброва Володимир Георгійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Діброва Володимир  Георгійович

ДІБРО́ВА Володимир Георгійович (11. 08. 1951, м. Сталіно, нині Донецьк) – прозаїк, перекладач, літературознавець. Канд. філол. н. (1988). Чл. НСПУ (1991). Закін. ф-т романо-герман. філології Київ. ун-ту (1973). Викладав англ. мову у Київ. ін-ті іноз. мов (1977–89), був н. с. Ін-ту літ-ри АНУ (Київ, 1989–92), зав. каф. англ. мови Ун-ту «Києво-Могилян. академія» (1992–93). Від 1993 – у США. Від 1996 – у Гарвард. ун-ті (м. Кембридж, шт. Массачусетс): ст. викл. каф. слов’ян. мов і літ-р, ред. і письменник-резидент Укр. наук. ін-ту. Один із представників покоління «андеґраундової альтернативи» 70-х рр. (О. Подерв’янський, А. Степаненко, Б. Жолдак та ін.), котрі писали літ. тексти (однаково неприйнятні як з погляду панів. соцреалізму, так і народництва більшості дисидентів), не плануючи їх друкувати, а читали у колі друзів, мист. майстернях. Написані в цей час твори Д. «Пісні Бітлз», «Про Пельце», «Звіздонавти» та ін. є дошкул. пародією на абсурдність існування «маленької людини» у тоталітар. сусп-ві. У п’єсах «Двадцять такий-то з’їзд нашої партії (стенографічний звіт-опера)» та «Короткий курс» (поч. 90-х рр.) здійснено дотепне деконструювання системи рад. міфології. Текст цих п’єс – знач. мірою набір доведених до абсурду цитат із комуніст. «новомови». Роман «Бурдик» («Березіль», 1997, № 1/2) постав як прощання з часами андеґраунду, скарга представника змарнованого покоління, яке не змогло реалізувати себе, коли зникли цензурні заборони. Тут є блискучі пародійні сторінки, присвяч. побутові «втікачів» із незалеж. України до Америки. Оповідання «День народження» («Кур’єр Кривбасу», 1997, № 7/8) – убивча сатира на новіт. укр. інтелектуалів-ґрантошукачів, які ладні піти на будь-що, аби отримати омріяний контракт на семестр лекцій у провінц. амер. ун-ті. Д. здійснив переклади творів Е. Іонеско (п’єси «Голомоза співачка», «Урок»), С. Беккета (п’єси «Чекаючи на Ґодо», «Ендшпіль», «Остання стрічка Среча», «Все, що падає»; роман «Уот» – премія ім. М. Лукаша, 1991) та низки сучас. шотланд. поетів. Літературознав. статтями поч. 90-х рр. Д. включився у тодішню полеміку щодо шляхів розвитку новіт. укр. літ-ри. Окремі його твори вийшли в перекладі англ. мовою у США.

Тв.: Тексти з назвами і без назв. К., 1990; Peltse and Pentameron. Evanston, 1996; Збіговиська. 1999; Вибгане. 2002; Довкола столу: П’єси. 2005; Андріївський узвіз: Роман. 2007 (усі – Київ).

Літ.: Іванюк С. Спроба стрибка // Чумац. Шлях. 1992. Ч. 1; Семенченко О. Альтернатива у Києві // Зустрічі. 1994. Ч. 8; Стріха М. Прощання з андерґраундом // Критика. 1997. Ч. 1; …Непозбувність іронії [інтерв’ю з В. Дібровою] // Іронія: Зб. ст. Л.; К., 2006.

М. В. Стріха

Стаття оновлена: 2007