Діденко Василь Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Діденко Василь  Іванович

ДІДЕ́НКО Василь Іванович (03. 02. 1937, с-ще Гуляйполе, нині місто Запоріз. обл. – 13. 04. 1990, Київ, перепохов. 26. 06. 1997 у Гуляйполі) – поет. Чоловік Н. Хоменко. Чл. СПУ (1963). Закін. Київ. ун-т (1959). Працював у ж. «Малятко», період. пресі Запоріжжя. Від 2-ї пол. 60-х рр. мешкав у Києві. Почав друкуватися від 1953. Поезія Д. – мелодійна та образна, присвяч. рідному народу й Україні. Низку віршів Д. покладено на музику, зокрема «На долині туман» (композитор Б. Буєвський), «Полем іду я», «Помереж мені, мила, сорочку». Окремі твори Д. перекладено рос., латис., угор. мовами. Покінчив життя самогубством. У Гуляйполі ім’ям Д. названо Центр. рай. б-ку, а також відкрито мемор. дошку на будинку, де він жив.

Тв.: Зацвітай, калино. 1957; Під зорями ясними. 1961; Заповітна земля. 1965; Степовичка. 1965; Дивосвіти любові. 1969; Дзвонять конвалії. 1972; Берізка. 1975; Мережки сонця. 1976; Вродливий день. 1979; Червоний вітер. 1982; Дзвінка фонетика. 1984; Дивокрай. 1987; Рання ластівка. 1988 (усі – Київ).

Літ.: Стельмах М. Вірші Василя Діденка // Київ. правда. 1956, 18 берез.; Іванисенко В. За велінням правди і краси // Дніпро. 1966. № 1; Федина В. Співуче серце Василя // Кур’єр Донбасу. 1994. № 13.

В. Я. Федина

Стаття оновлена: 2007