Дідик Михайло Петрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дідик Михайло  Петрович

ДІ́ДИК Михайло Петрович (20. 11. 1963, с. Колибаївка Кам’янець-Поділ. р-ну Хмельн. обл.) – співак (лірико-драматичний тенор), педагог. Нар. арт. України (1999). Орден «За заслуги» 3-го ступ. (2001). Закін. Хмельн. муз. уч-ще (1983; диригент.-хор. відділ.), Київ. консерваторію (1991; кл. В. Тимохіна, кл. камер. співу З. Ліхтман) та аспірантуру при ній (1993). Стажувався в Парижі у «Bastilia Opera» (1993–94; кл. А.-М. Бонді). Від 1994 – соліст Нац. опери України (Київ). Водночас від 1995 – викл. Нац. муз. академії України. Від 1998 виступає на світ. опер. сценах, зокрема у Великому театрі в Москві, Маріїн. театрі у С.-Петербурзі, в операх Сан-Франциско та Мічиґану (обидві – США), Марселя (Франція), Ґетеборґа (Швеція), театрі «Ла Скала» (Мілан). Володіє голосом широкого діапазону з міцним верх. регістром, сценіч. темпераментом, вираз. фразуванням. У репертуарі – твори М. Лисенка, П. Чайковського, Л. ван Бетговена, Р. Шуманна, Дж. Верді, Й. Гайдна, С. Рахманінова, К. Орфа, А. Дворжака. Має фонд. записи на Укр. радіо. Знявся в муз. фільмі «Напровесні» (1992).

Партії: Ленський, Герман («Євгеній Онєгін», «Пікова дама» П. Чайковського), Рудольф, Пінкертон («Богема», «Мадам Баттерфляй» Дж. Пуччіні), Альфред, Герцог (Мала Держ. премія України ім. Т. Шевченка, 1998), Макдуф («Травіата», «Ріґолетто», «Макбет» Дж. Верді), Рікардо («Анна Болейн» Ґ. Доніцетті), Вертер (однойм. опера Ж. Массне), Ромео («Ромео і Джульєтта» Ш. Ґуно), Тібальд («Монтеккі і Капулетті» В. Белліні).

Літ.: Коад Р. Дидыку быть или не быть, а есть ли вопрос? // ЗН. 1997, 27 июля; Лучинський Ю. На шляху до оперного Олімпу // КіЖ. 1997, 15 жовт.; Швачко Т. Опера – любов моя… // Музика. 1999. № 4–5; Москалець О. Українці на оперному фронті // ДТ. 2004, 10 січ.

М. А. Варзацька

Стаття оновлена: 2007