Дідоренко Дмитро Віталійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дідоренко Дмитро  Віталійович

ДІДО́РЕНКО Дмитро Віталійович (17. 12. 1967, Харків) – графік. Премія ім. А. Куїнджі (1995). Чл. НСХУ. Закін. Харків. худож.-пром. ін-т (1991; викл. О. Безруков, В. Грабар, Ю. Дяченко). 1991 втратив зір. Учасник всеукр. і зарубіж. мист. виставок від 1992. Персон. – у Харкові (1992–97, 2001, 2004), Донецьку, Харцизьку, Горлівці, Краматорську (усі – Донец. обл., 1995–97), Москві (1999–2001). У 1-й період творчості виконав понад 700 акварел. пейзажів, у яких переважають міські мотиви з реаліст. інтерпретаціями та відтворенням стану природи. Серед улюблених мотивів – старовинні храми, образну суть яких посилено виразністю силуетів. У 2-й період твор. досвід, внутр. зір сприяли створенню особливого методу роботи. Д. обрав гнучку техніку гуаші, що дозволяє зробити точний кольор. розрахунок. Для творчості характерні алегоричність та метафоричність. Над темат. серіями Д. працює паралельно, створюючи в них власну реальність, викликану відчуттями навколиш. світу, спогадами, снами. Колорист. вирішення побудоване на світлоносних кольорах. Міські пейзажі багатопланові, позбавлені реаліст. трактування, але набувають смислової багатозначності, алегоричності, закладеної у назвах; твори прокоментовані білими віршами. Окремі роботи зберігаються у Донец. та Харків. ХМ, Домі укр. культури в Москві.

Тв.: іл. до влас. оповідань – «Крок безсмертя» (1985), «Вікінґи» (1987), «Джозеф Блек» (1990); серії – «Євпаторія» (1988–90), «Харків» (1990–91); «Паралельний Харків» (1994), «Якось у депресії» (1994–96), «Старовинний романс» (1995–97), «Бажання» (1998–99), «Російська тема», «Димна»; серія коміксів (1989–90).

Літ.: Мистецькі шляхи Харківщини: Альбом. Х., 1998; Д. Дидоренко: Буклет. Москва, 1999; Мельвиль Л. Магический реализм или другая реальность? // Наш изограф. 1999. № 6; Немцова В. Смотрите: рисует без зрения Дидоренко: Набор открыток. Х., 1999. Вып. 1; Мазница А. Гимн непокорному // ЗН. 1999, 6–12 нояб.; Блоха Ю. Маленькие победы складываются в большие // Успехи и поражения. 2002. № 5; Агеева Ю. Харьковский художник рисует картины вслепую // Комсомол. правда. 2004, 12 нояб.

А. С. Півненко

Стаття оновлена: 2007