Дідоренко Едуард Олексійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дідоренко Едуард  Олексійович

ДІДО́РЕНКО Едуард Олексійович (10. 07. 1938, м. Ворошиловград, нині Луганськ – 01. 09. 2007, там само) – правознавець. Д-р філософії у галузі права (1993), проф. (1993), чл.-кор. АПрНУ (1993). Нар. депутат України (1990–94). Ордени «За заслуги» 3-го (1998) і 2-го (2003) ступ. та князя Ярослава Мудрого 5-го ступ. (2004). Закін. Ростов. ун-т (РФ, 1966). Від 1957 працював у органах МВС, зокрема 1984–89 – заст. міністра, 1-й заст. міністра внутр. справ Узбец. РСР; 1989–94 – нач. Упр. МВС України в Луган. обл.; 1994–2007 – ректор Луган. ун-ту внутр. справ. Досліджував проблеми кримінології, організов. злочинності й боротьби з нею. Гол. ред. «Вісника Луганського державного університету внутрішніх справ» (1997–2007). Його ім’я присвоєне Луган. ун-ту внутр. справ.

Пр.: Оперативная комбинация. К., 1975 (співавт.); Правовые и организационно-тактические проблемы оперативной разработки. К., 1979; Оперативно-профилактическое наблюдение. К., 1982 (співавт.); Многофакторность феномена теневой экономики: стратегия и тактика. Лг., 1997; Оперативно-розшукова діяльність органів внутрішніх справ. Лг., 1999; Процессуальный статус ОРД в уголовном судопроизводстве. Лг., 2000 (співавт.); Основы оперативно-розыскной деятельности в Украине (понятие, принципы, правовое обеспечение). Ч. 1. Лг., 2006 (співавт.).

О. І. Левченков

Стаття оновлена: 2007