Дідур Денис Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дідур Денис  Іванович

ДІ́ДУР Денис Іванович (30. 07. 1978, Київ) – скульптор. Син І. Дідура. Чл. НСХУ (2002). Закін. Нац. академію образотвор. мист-ва і арх-ри (Київ, 2002; викл. В. Бородай, В. Швецов). Учасник всеукр. мист. виставок та скульптур. симпозіумів від 1996. Роботи Д. вирізняє різноманітність та багатоплановість худож. аспектів. Починаючи від ранніх робіт етюд., імпресіоніст. характеру, у скульптурах Д. з’являється живописність стилю, прагнення досягти простоти й легкості манери.

Тв.: пам’ятники – Г. Сковороді, Л. Жабинському (обидва – 1998), В. Пузиркову (2002), Т. Шевченку (2006, Будинок учителя у Києві); скульптурні композиції – «Подорож», «Важка ноша», «Мрія» (усі – 1996), «Оплакування» (2001), «Очікування», «Іде козак та й думку гадає», «Берегиня» (обидві – 2002); пам’ятні знаки – «Богоматір-Берегиня» (2002, Луцьк), загиблим працівникам Держ. автоінспекції (2003).

Я. О. Хоменко

Стаття оновлена: 2007