Дідур Іван Денисович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дідур Іван  Денисович

ДІ́ДУР Іван Денисович (22. 02. 1940, с. Таужне Гайворон. р-ну Кіровогр. обл.) – скульптор. Батько Д. Дідура. Золоті медалі Респ. виставки самодіял. художників (Київ, 1970) та Всесоюз. виставки диплом. робіт худож. ВНЗів СРСР (Москва, 1980). Чл. НСХУ (1985). Закін. Київ. худож. ін-т (1979; викл. В. Бородай, І. Макогон), творчі майстерні АМ СРСР у Києві (1982; кер. В. Бородай). Працював на Кіровогр. мебл. ф-ці, на Київ. ф-ці спец. меблів. Від 1970 – учасник респ., всесоюз. худож. виставок. Осн. галузі – станк. і монум. пластика. Станк. роботи присвяч. драм. долі людини під час війни, у сучас. світі; виділяються вираз. пластикою і природ. відчуттям матеріалу. Загостреною поліфонічністю пластики скульптури створюють психологічно насичену атмосферу. Використовує найтонше моделювання форм, експресивно-лапідарні ритми об’ємів. Роботи зберігаються в НХМ, Черніг. худож. та краєзнав. музеях, Красногр. краєзнав. музеї (Харків. обл.).

Тв.: «У грізний час (Мати)» (1975, 1988), «Дружина» (1976), «Фронтова весна» (1979), «Дороги» (1982), «Арсеналець Г. Рюмков», «Земля-годувальниця», «Роздуми» (усі – 1983), «Дочка Леся» (1984), «У майстерні скульптора» (1985), «На порозі безсмертя», «Чекання» (обидва – 1989), «Пієта» (1989, 1992), «Сповідь» (1998); пам’ятник полеглим у 1941–45 (1980).

Літ.: Луценко М. О. Дивосвіт київського столяра // НТЕ. 1973. № 6; Вірність традиціям: Альбом. К., 1982.

В. В. Рубан

Стаття оновлена: 2007