Дідушок Василь Федорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дідушок Василь  Федорович

ДІДУШО́К Василь Федорович (27. 08. 1889, с. Княже, нині Золочів. р-ну Львів. обл. – 03. 11. 1937, урочище Сандормох побл. м. Медвеж’єгорськ, Карелія, РФ) – громадсько-політичний і військовий діяч. Брат П. Дідушка. Полковник Армії УНР (1918). Закін. правн. ф-т Львів. ун-ту (1914). Від 1914 – ком-р сотні, від 1915 – курін. отаман УСС. Командував куренем під час боїв на г. Маківка, між річками Золота Липа, Стрипа і Серет (усі – притоки Дністра), на г. Лисоня, побл. с. Конюхів (нині Бережан. р-ну Терноп. обл.). У листопаді 1917 брав участь у формуванні Галицько-Буковин. куреня Січових стрільців у Києві. Від березня 1918 – начштабу Гол. губерн. військ. комендатури Київщини, від грудня 1918 – начштабу комендатури Києва, згодом – начштабу Корпусу УСС. Автор низки статей, опубл. у стрілец. вид., серед них – «Наші ціли» // «Січовий стрілець», 1918, № 1. Після поразки Визв. змагань 1917–21 залишився у рад. Україні. 2 вересня 1933 за звинуваченням у антирад. діяльності засудж. до страти, заміненої на 10 р. таборів. Розстріляний в ув’язненні разом із братами Петром і Володимиром (колиш. четар УГА).

Літ.: Головацький І. Галичанин, який прислужився Великій Україні // Літопис Червоної калини. 1994. Ч. 4–6; Його ж. Василь Дідушок: полковник, отаман: хроніка життя і діяльності (1889–1937). Л., 1998.

ДА: Арх. СБУ, спр. № 59881 ФП.

І. Д. Головацький

Стаття оновлена: 2007