Дідушок Петро Федорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дідушок Петро  Федорович

ДІДУШО́К Петро Федорович (псевд. і крипт.: Петро Барчук, П. Гельмер, П. Д.; 27. 08. 1889, с. Княже, нині Золочів. р-ну Львів. обл. – 03. 11. 1937, урочище Сандормох побл. м. Медвеж’єгорськ, Карелія, РФ) – громадсько-політичний діяч, дипломат. Брат В. Дідушка. Закін. правн. ф-т Львів. (1914) і політико-екон. ф-т Берлін. (1921) ун-тів. Від 1914 воював у складі УСС. 1916 потрапив у рос. полон, до серед. 1917 перебував у таборі військовополонених побл. м. Симбірськ (нині м. Ульяновськ, РФ). Від кін. 1917 співпрацював з УЦР, зокрема відряджений до Німеччини для переговорів про друк гривень. Після гетьман. перевороту заарешт., утримувався в ув’язненні. Від грудня 1918 – секр. Директорії, у січні–червні 1919 – секр. укр. делегації на Париз. мирній конф. Разом із М. Грушевським, Д. Ісаєвичем і Б. Матюшенком брав участь у роботі міжнар. соціаліст. конф., що проходила у Швейцарії, на якій УНР визнана суверен. державою. Від 1920 – на еміграції, був секр. закордон. бюро УСДРП у Берліні. Під прізвищем Гельмер переїхав у Москву, від 1930 працював у Аерофлоті (остання посада – нач. іноз. відділу). 4 грудня 1934 заарешт., 26 березня 1935 за звинуваченням у приналежності до ОУН засудж. до 5-ти р. таборів. Розстріляний в ув’язненні разом із братами Василем і Володимиром (колиш. четар УГА).

Літ.: Геройська Україна. Вінніпеґ, 1920; Головацький І. Дідушок Петро Федорович // Укр. журналістика в іменах. Л., 1995. Вип. 2.

ДА: ЦДІА України у м. Львів, ф. 360, оп. 1, спр. 503; Держ. арх. Львів. обл., ф. 26, оп. 15, од. зб. 152.

І. Д. Головацький

Стаття оновлена: 2007