Дієта

ДІЄ́ТА (від грец.  — спосіб життя, режим харчува­н­ня) — раціон харчува­н­ня, що перед­бачає певний кількісний вміст харчових речовин, види кулінарного приготува­н­ня страв, режим при­йому їжі та має профілактичні і лікувальні властивості. При її при­значен­ні враховують потреби в енергії, пластич. та регулятор. чин­никах, залежні від віку, статі, ваги, фіз. активності особи, а також характер захворюва­н­ня, особливості його пере­бігу, стан обміну речовин, наявність супутньої патології тощо. При роз­роблен­ні Д. вираховують енергет. цін­ність раціону, яка складається з величини осн. обміну (ВОО) — витрат енергії на обмін речовин у стані спокою (0,9 — 1 ккал на 1 кг маси тіла за год.), витрат енергії на засвоє­н­ня їжі та фіз. активність, при наявності захворюва­н­ня беруть до уваги енергет. витрати на стрес. Фіз. активність за характером праці або способом життя класифікують на дуже легку — (1,4–1,6) × ВОО, легку — (1,6–1,9) × ВОО, середню — (1,9–2,2) × ВОО, важку — (2,2–2,4) × ВОО і дуже важку — понад 2,4 × ВОО. Енерговитрати на засвоє­н­ня їжі становлять 5–10 % від ВОО. У чоловіків у звʼязку з більшою мʼязовою масою ВОО більша на 15 %, ніж у жінок, у дорослих вона зменшується на 2–3 % у десятилі­т­тя пропорційно до зменше­н­ня маси тіла; збільшен­ню енерговитрат сприяє ріст дітей (на 1 г тканини, що росте, витрачається бл. 5-ти ккал). При скла­дан­ні Д. враховують також потреби в осн. компонентах їжі — білках, жирах та вуглеводах і їхнє спів­від­ноше­н­ня. Екс­перти ВООЗ за нижню межу без­печ. рівня спожива­н­ня високо­якіс. білка вважають 0,75 г на 1 кг маси тіла на добу. Потреби в ньому значно зростають при деяких захворюва­н­нях. Важливого значе­н­ня при цьому надають забезпечен­ню організму незамін. амінокислотами, особливо лізином та метіоніном. Найцін­нішими в дієтич. плані є білки 1-го класу (яєць та молока); до 2-го класу належать білки мʼяса (яловичина, птиця, свинина та ін.), риби, сої, насі­н­ня бавовни; до 3-го — зерн. культур з низьким балансом незамін. амінокислот; білки 4-го класу (желатину, гемо­глобіну) мають нульову біол. цін­ність незамін. амінокислот. Для харч. раціону обовʼязковими є білки перших двох класів; не­припустиме ізольоване викори­ста­н­ня білків окремих класів, особливо 3-го і 4-го. На білк. цін­ність їжі сут­тєво впливає термічне обробле­н­ня продуктів (деякі елементи, зокрема лізин та метіонін, не­стійкі до на­гріва­н­ня). При опіковій хворобі, імунодефіциті, стресі, хроніч. ентериті кількість білка в раціоні збільшують (до 1,5–2 г на 1 кг ідеал. маси тіла хворого на добу), при нирк. недо­статності, печінк. енцефалопатії — зменшують. Заг. вміст жиру не повинен пере­вищувати 30 % калорійності при спів­від­ноше­н­нях тварин. і рослин. жирів 4:1, насичених, моно- і поліненасичених жирних кислот — 1:1:1. При гіперліпідеміях, панкреатиті, жовчнокамʼяній хворобі його кількість в їжі зменшують. Потреби у вуглеводах можуть коливатися від 3 до 7 г на 1 кг маси тіла на добу. При значних фіз. навантаже­н­нях їхню кількість збільшують, при ожирін­ні та цукр. діабеті — зменшують. За складом це мають бути полісахариди (крохмаль), дисахариди (сахароза, мальтоза, лактоза), моносахариди (глюкоза, фруктоза, галактоза). При скла­дан­ні Д. важливо враховувати потреби організму в регулятор. чин­никах — мінералах, вітамінах, біо­флавоноїдах, клітковині. Мікро­елементи виконують біол. функцію за умови по­єд­на­н­ня з білками, ферментами, дихал. пігментами, гормонами, вітамінами. Їхні дефіцит і надлишок призводять до роз­витку захворювань. Для до­статнього забезпече­н­ня ними організму деякі органи та тканини утворюють їхні депо. Найбільша кількість мінерал. речовин депонована в кістках, печінці, мʼязах, органах ендокрин. системи. Дієтичне харчува­н­ня перед­бачає корекцію забезпеченості вітамінами. Вітамін­ну недо­статність як наслідок зменше­н­ня заг. кількості спожива­н­ня їжі через зниже­н­ня енерговитрат зареєстровано у 60–85 % населе­н­ня. Встановлено, що для забезпеченості організму необхід. кількістю регулятор. чин­ників енергет. цін­ність раціону повин­на становити не менше 5–7 тис. ккал на добу, при цьому харч. продукти мають бути натурал. походже­н­ня, раціон — різноманітним. У звʼязку з актуальністю про­блеми гіподинамії енергет. цін­ність раціону для запобіга­н­ня ожирін­ню знижують до 2–3 тис. ккал на добу, що зумовлює зменше­н­ня надходже­н­ня регулятор. компонентів. До зниже­н­ня вмісту вітамінів та мінералів у харч. продуктах призводять сучасні агро­пром. технології вирощува­н­ня, зберіга­н­ня, виробництва. Дозува­н­ня превентив. при­йому вітамінів та мінерал. речовин ґрунтується на добових рекомендованих дозах спожива­н­ня. За­значені дози встановлюють як таку кількість ви­значеного мікро­елемента, яка необхідна для профілактики захворювань, що виникають через його дефіцит. Крім рекомендованих, виділяють превентивні та фармакол. дози вітамінів, мінералів. Превентивні дози рекомендують при збільшен­ні фіз. навантажень, за­брудне­н­нях довкі­л­ля, стресових ситуаціях, вагітності та з метою профілактики захворювань у груп під­вищеного ризику. Наявність захворювань вимагає надходже­н­ня деяких мікронутрієнтів у дозах, що пере­вищують рекомендовані рівні, а в деяких випадках — при­значе­н­ня фармакол. доз.

При скла­дан­ні Д. ви­значають технологію приготува­н­ня страв: при загострен­ні захворювань шлунк.-кишк. тракту використовують метод щаді­н­ня (страви протирають, виключають смаже­н­ня), обмежують вжива­н­ня стимуляторів шлунк., панкреатич., кишк. секреції або, навпаки, за необхідності вводять страви, що збуджують секреторну та моторну функції органів травле­н­ня. Кожна Д. залежно від стадії патол. процесу (загостре­н­ня, стиха­н­ня гострих явищ, ремісія) може мати декілька варіантів. При хроніч. захворюва­н­нях часто при­значають пожит­тєву Д. Виділяють спец. Д. на певний період з метою обмеже­н­ня або введе­н­ня з їжею певних нутрієнтів залежно від від­повід. порушень обміну речовин (білк., низькожирова, калієва, гіпонатрієва, магнієва та ін.). Використовують також роз­вантажувал. Д. на 1–2 дні для зменше­н­ня енергет. цін­ності раціону, детоксикації, впливу на певні ланки метаболізму. Ві­домі фруктова, калієва (курага, родзинки, чорнослив), молочна (Д. Кареля), чайно-рисова, сокова, білк. (мʼясна, рибна, сирна, сметан­на), овочева та ін. Д. Важливе значе­н­ня має режим харчува­н­ня та графік при­йому їжі протягом дня. За­звичай це 3–5-разове харчува­н­ня з індивід. роз­поділом енергет. цін­ності раціону залежно від захворюва­н­ня, фіз. активності, ваги, стану обміну речовин, при­йому мед. препаратів. Частіше харчуються ослаблені хворі та особи, які не можуть за один при­йом вжити необхідну кількість їжі.

Завантажити статтю