Краєзнавства Український комітет - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Краєзнавства Український комітет

КРАЄЗНА́ВСТВА Український комітет Діяв 1925–34 у Харкові як підрозділ упр. наук. установами Нар. комісаріату освіти УСРР. У становленні й орг-ції К. У. к. виокремлюють 4 етапи: 1924 – травень 1925 – підготов.; травень 1925 – 1927 – юрид. і організац. становлення; 1927 – 1-а пол. 1929 – ефективна творча праця; 2-а пол. 1929 – поч. 1934 – згортання та припинення діяльності. На час його створення в УСРР понад 350 осередків гуртували наук.-краєзн. актив навколо дослідж. і популяризації регіон. проблем. Рішення про заснування К. У. к. ухвалила 1-а Всеукр. краєзн. конф., що відбу­лася 25–31 травня 1925 в Харкові. На ній сформовано концепцію розвитку краєзн. руху в нових рад. умовах (зорієнтовано його на т. зв. вироб. краєзнавство), обрано склад К. У. к. із представників різних орг-цій (Вищої ради нар. госп-ва, Держ­­плану, Центр. статист. упр., Держвидаву, Пролетстуду, С.-г. наук. ком-ту, Робземлісу та ін.) і президію: М. Яворський (голова), М. Криворотченко (заст. голови), О. Лазарис (відп. секр.). Доповіді, виступи, ухвали і резолюції конф. склали теор.-методол. основу діяльності К. У. к. і були трансформовані в докумен­ти – положення, статут ком-ту, статути низових орг-цій, інструк­ції, програми. 12 грудня 1925 упр. наук. установами Нар. комісаріату освіти УСРР затвердило підготовлене президією «Положення про Український комітет краєзнавства», а 13 вересня 1926 розглянуло питання «Про штати Комітету краєзнавства» (1926 розпочалося й фінансування діяльності). К. У. к. здійснив значну організац. і ме­тод. роботу, спрямов. на інституціоналізацію краєзн. руху в УСРР: сформував окружні ком-ти (бюро) краєзнавства, рай. т-ва, систему гуртків у школах, сільбудах та на підпр-вах, мережу кореспондентів; підготував типовий Статут краєзн. т-ва; розробив порядок конституювання низових осередків; надіслав на місця 3 тис. анкет з метою проведення обліку краєзн. сил, налагодження з ними контактів і співпраці. Президія 1–2 рази на місяць розглядала проблеми розвитку краєзнавства (зокрема 1927 на 18-ти засіданнях опрацьовано 99 питань), зв’язок з місц. орг-ціями підтримувала шляхом листування, виїздів, че­рез мережу кореспондентів (на 1 січня 1929 – 65) та ж. «Крає­­знавство». Ком-т сприяв створенню краєзн. музеїв, публікації краєзн. праць, дослідж. села, розвитку шкіл. краєзнавства. На 1 січня 1929 у 32-х округах йому підпорядк. 51 т-во і 658 гуртків (18 810 чл.). Діяльність К. У. к. гальмували нехтування Нар. комісаріату освіти УСРР проблемами краєзн. руху і незадовільне фінансування (відсутність коштів на видання жур­налу, відрядження, підтримку місц. краєзн. проектів), а зупинили репресії, яких зазнали майже всі його чл. (остання виявлена згадка про існування ком-ту датована 10 лютого 1934 – днем арешту М. Криворотченка).

Літ.: Данилюк Ю. З. Український ко­мітет краєзнавства та його діяльність // 4-а Респ. наук. конф. з істор. крає­­знавства: Тези доп. і повідомлень. К., 1989; Прокопчук В. С. Під егідою Українського комітету крає­знавства. Ка­м’янець-Подільський, 2004; Його ж. Інституціоналізація краєзнавчого руху Правобережної України 20-х років ХХ – початку ХХІ ст. Кам’янець-Поділь­ський, 2009; Тронько П. Т., Прокопчук В. С. Український комітет краєзнавства: історія становлення й наслідки діяльності // Краєзнавство. 2010. № 1–2.

В. С. Прокопчук

Стаття оновлена: 2014