Діндо Жозефіна Костянтинівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Діндо Жозефіна  Костянтинівна

ДІНДО́ Жозефіна Костянтинівна (11. 12. 1902, Варшава – 18. 05. 1953, Київ) – скульпторка. Дружина Б. Кратка. Чл. АРМУ (1927–32). Закін. Харків. худож. ін-т (1926; викл. Б. Кратко). Від 1927 брала участь у мист. виставках. Викладала в Одес. (1930–33) та Київ. (1933–37) худож. ін-тах. Разом з чоловіком робила ескізи для виробів Городниц. фарфор. з-ду (нині Житомир. обл., 1930–40). Працювала у галу- зях монум. і станк. скульптури, монум.-декор. пластики. Часто зверталася до жін. образів, тяжіла до конструктивізму. Роботи зберігаються в НХМ.

Тв.: станк. скульптури – «Селянка» (1920-і рр.), «Мати», «Піонери», «Пастушка», «Наймичка», «Жниця», «Безпритульні» (усі – 1926), «Делегатка» (1927), «Молочниця» (1929), «Б. Кратко» (1940-і рр.); пластика малих форм – «Дівчина з гускою» (1927), «Посудниця» (1928), «Свято авіації» (1948), «Слухають радіо» (1952); 12 барельєфів на фасаді Селян. санаторію ім. ВУЦВК в Одесі (1928, співавт.); проект пам’ятника Т. Шевченкові для Харкова (1933); скульптурне оформлення Піонер. (нині Хрещатого) парку в Києві (1935).

Літ.: Скульпторка Жозефіна Діндо // Глобус. 1926. № 24.

І. М. Блюміна

Стаття оновлена: 2007