«КРАЄЗНА́ВСТВО» — журнал. Заснований 1927 у Харкові Українським комітетом крає­знавства з ме­­тою популяризувати та координувати крає­знавчий рух в УСРР. Виходив до 1930 українською мовою непе­­ріодично: 1927 — 3 числа, 1928 — 5, 1929 — 2, 1930 — 1; наклад 1–3 тис. примірників. Основні роз­діли: «За­­гальний», «Методика крає­знавчої роботи», «Шкільне крає­знав­­ство», «Наш край», «Життя крає­­­знавчих організацій». Висвітлю­­вав загальні теоретичні і методичні пита­н­ня крає­знавства, досвід роботи крає­знавчих осередків (пере­важно на Волині, Поділ­лі, Черкащині, Дні­­­пропетровщині, Харківщині); вмі­­щував наукові роз­відки історичної, гео­графічної, етно­графічної, діалектологічної, фольк­лористичної тематики. Від­повід­альний редактор — М. Криворотченко; серед дописувачів — К. Дубняк, Ф. Козубов­­ський, В. Кравченко, Є. Лаврен­­ко, М. Левицький, С. Рудницький, К. Червʼяк, О. Яната. Припи­­нив існува­н­ня через від­сутність фінансува­н­ня та роз­горта­н­ня ре­пресій проти членів Українського комітету крає­знавства. Від­новлений 1993 у Києві як друкований орган Всеукраїнської спілки крає­знавців. Виходить що­­квартально українською мовою; наклад 500 прим. По­стійні рубрики: «Лі­­топис українського крає­знавства», «Історія міст і сіл України: історико-теоретичні про­блеми ви­вче­н­ня», «Крає­знавство в особах», «Музейництво в Україні: історія та про­блеми сучасного роз­витку», «Вітчизняне памʼят­­ко­знавство: традиції, досвід, пер­спективи», «Історія України у світлі регіональних досліджень», «Церковно-історичне крає­знав­­ство: витоки та сучасний дискурс». Публікує стат­ті, присвячені історії крає­знавчого руху в Україні; галузям крає­знавства; збережен­ню, викори­стан­ню, популяризації памʼяток історії та культури; теорії та практиці українського му­­зейництва, памʼятко­знавства та туристичної справи; пита­н­ням історичної регіоналістики, мікро­історії та історії повсякден­ності. Головний редактор — О. Реєнт (від 2012).