Діопсид - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Діопсид

ДІОПСИ́Д (від грец. δίς – двічі та ὄѰ΄ς – вигляд) – мінерал класу силікатів. Ін. назви: бістагін, декальбіт, малаколіт, муссит. CaMg·[Si2O6]. Сингонія моноклінна. Колір брудно-жовтий, зеленкуватий або сірий, рідше – безбарвний. Блиск скляний до жирного. Колір риски білий, ледь зеленкуватий. Твердість 5–6, крихкий. Щільність 3,2–3,5. Спайність чітка по (110). Часто окремість по (001). Злам східчастий до нерівного. Форми виділу: короткостовпчасті, таблитчасті та голчасті кристали, зернисті щільні маси, гребінчасті, радіально-променеві та лускуваті агрегати. Мінерали-супутники: скаполіт, титаніт, гранати, тремоліт, хлорит, магнетит, апатит, біотит. Є одним із найбільш ранніх мінералів кристалізації у магмат. породах, переважно осн. за складом. Зустрічається в еклогіт. і гроспидіт. породах, ксенолітах у кімберлітах, у перидотіт. ксенолітах базальтів, в ультраоснов. лавах, у пегматитах, які асимілювали вміщуючі карбонатні породи, у метаморфіч. породах – від епідот-амфіболіт. до гранат-піроксен. еклогітів, у контакт.-метасомат. утвореннях – у роговиках і скарнах. Родовища відомі в Австрії, Італії, Швеції, США, РФ, у межах України – переважно в магмат. та метаморф. комплексах УЩ.

А. Я. Радзивілл

Стаття оновлена: 2007