Діпроверф, Державний проектний інститут

«ДІ­ПРОВЕ́РФ» Державний проект­ний ін­ститут — галузева установа з проектува­н­ня виробничих потужностей під­приємств і науково-виробничих обʼ­єд­нань суднобудува­н­ня, морського приладобудува­н­ня та спецмашинобудува­н­ня. Засн. 1942 у м. Зеленодольськ (Татар­стан, РФ) як ПКБ для забезпече­н­ня введе­н­ня в екс­плуатацію еваку­йованих з України під­приємств і для від­будови зруйнованих під час 2-ї світової війни обʼєктів. Від 1944 — у Києві. 1951–55 за­знав чисел. змін щодо профілю роботи, складу та під­порядкува­н­ня. Від 1957 функціонував як філіал Ленінгр. союз. проект. ін­ституту (ДСПІ-2) Міністерства суднобуд. промисловості СРСР. 1965–91 — окрема гол. організація ДСПІ з від­повід­альністю за роз­виток потужностей під­приємств Міністерства суднобуд. промисловості СРСР. Фахівці Ін­ституту роз­робляли про­грами та схеми роз­витку вироб. потужностей під­приємств для забезпече­н­ня ВМФ бо­йовими кораблями, допоміж. суднами та плавтехзасобами, ракет. і мінно-торпед. озброє­н­ням, навігац. апаратурою, засобами спо­стереже­н­ня та висвітле­н­ня повітряної, надвод. і під­вод. об­становок, радіотех. комплексами упр. корабел. системами та озброє­н­ням, гідро­акуст. станціями, наук.-екс­перимент. і ремонт. базою для бо­йових і допоміж. кораблів. За проектами Ін­ституту збудовано НВО «Квант», заводи «Буревісник» і «Дні­про» (усі — Київ), «Сокіл» (м. Нова Каховка Херсон. обл.), «Красний Луч» (м. Красний Луч Луган. обл.), «Альбатрос» (м. Керч АР Крим), Бердян. завод рибопошук. апаратури «Приплив» (Запоріз. обл.), виконано будівництво нових і рекон­струкцію існуючих корпусів з упровадже­н­ням новіт. технологій, оснаще­н­ня вироб-в сучас. технол. устаткува­н­ням на заводах «Ленінська кузня», автоматики ім. Г. Петровського (обидва — Київ), «Залив» (м. Керч АР Крим), ВО «Море» (м. Феодосія АР Крим), «Севморзаводі», заводах «Фіолент», «Парус» (усі — Севастополь), Ужгород. мех. заводі, заводах Астрахан. суднобуд. ВО (РФ). Крім проектів в Україні, у «Д.» роз­робляли проект­ну документацію для забезпече­н­ня роз­витку вироб. бази галузі на всій території колиш. СРСР. 1956–57 виконано проект­но-пошук. роботи для будівництва заводів морської зброї у м. Хаума (Китай), 1977–80 для рекон­струкції та організації виробництва гідро­акуст. приладів у Софії, містах Велико-Тирново, Русе, Самоков (усі — Болгарія). Від 1991 «Д.» — у під­порядкуван­ні Міністерства пром. політики України. Нині Ін­ститут забезпечує: аналіз та формува­н­ня вироб. і інвестиц. про­грам, аналіз та про­гнозува­н­ня вироб. потужностей; роз­робле­н­ня бізнес-планів та інвестиц. проектів будівництва, роз­шире­н­ня, рекон­струкції і тех. пере­озброє­н­ня заводів та під­приємств; проектує: суднобуд. та судноремонтні, морського приладобудува­н­ня, машинобудува­н­ня та спецмашинобудува­н­ня під­приємства; ви­пробувал. та здавал. бази, ви­пробувал. гідро­акуст. та радіотех. комплекси, корпуси, споруди і лабораторії. Провід­не місце в проект. діяльності посідають обʼєкти житл. та громад. при­значе­н­ня. За досягне­н­ня в галузі проектува­н­ня та створе­н­ня нової техніки 3-х спеціалістів Ін­ституту від­значено Державною премією РМ СРСР. Кількість працівників — 200 осіб. Директор — Ю. Гриценко.

Завантажити статтю