Діпросталь, Науково-дослідний проектний інститут металургійної промисловості - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Діпросталь, Науково-дослідний  проектний інститут  металургійної промисловості

«ДІПРОСТА́ЛЬ» Науково-дослідний проектний інститут металургійної промисловості – галузева установа з проектування виробничих потужностей підприємств металургійної промисловості. Підпорядк. Мін-ву пром. політики України, є відокремленим структур. підрозділом Укр. наук.-тех. центру «Енергосталь» (від 2004). Осн. напрям діяльності – комплексне проектування об’єктів агломерацій., домен., сталеплавил., феросплав., прокат., трубного вироб-в металург. підпр-в; виконує функції гол. установи з комплекс. проектування підпр-в феросплав. вироб-ва та механізації трудомістких робіт у феросплав. вироб-ві. Засн. 1928 у Харкові як Укр. ін-т з проектування нових і реконструкції діючих металург. підпр-в Півдня «УкрДіпромез». 1928–29 Ін-том були розроблені тех. проекти буд-ва Новокраматор. маш.-буд. з-ду (Донец. обл.), Харків. трактор. з-ду, Дніпров. пром. комбінату, який об’єднував запоріз. з-ди інструментал. сталей (нині ВАТ «Дніпроспецсталь»), феросплавний, алюмінієвий, коксохімічний, вогнетривів і ремонтно-механічний, реконструкції харків. підшипник., електромех. та моторобуд. «Серп і Молот» з-дів, київ. з-дів «Більшовик» і «Ленінська кузня». Від 1930 – Держ. ін-т з проектування підпр-в об’єднання металург., залізоруд. та марганц. пром-сті «Д.» з філіями в Дніпропетровську, Одесі та Ростові-на-Дону (РФ). Під час 2-ї світ. війни Ін-т евакуйовано у м. Златоуст (Челябін. обл., РФ). 1941–44 за проектами «Д.» на Сх. СРСР збудовані та введені в дію 3 доменні печі заг. об’ємом 3340 м3; 2 конвертори з заг. садкою 30 т; 6 мартенів. печей з садкою по 110–130 т; 6 електропечей з садкою по 10–20 т; 15 електроферосплав. печей потуж. 2,5–10,5 МВА; прокатні стани 240, 280 та 320 тощо; 1943–45 відновлені та побудовані на з-дах Донбасу 11 домен. та 24 мартенів. печей, 12 прокат. станів. 1977 за знач. внесок у розвиток вітчизн. металургії «Д.» відзначено орденом Трудового Червоного Прапора. Фахівці Ін-ту спільно з наук. та маш.-буд. установами спроектували та впровадили у вироб-во перший рад. блюмінг 1150 потуж. 1,2 млн т на рік на Макіїв. (Донец. обл.) та Дніпров. (м. Дніпродзержинськ Дніпроп. обл.) металург. з-дах; перші рад. агломераційні ф-ки на Єнакіїв. (Донец. обл.), Макіїв., Дніпров. та Камиш-Бурунському (м. Керч, АР Крим) металург. з-дах; перше у світі випарне охолодження металург. агрегатів на низці підпр-в СРСР (Держ. премія СРСР, 1951); першу у світі установку безперерв. лиття сталі з ковша ємністю 140 т у сляби на Донец. металург. з-ді (Ґран-Прі Всесвіт. пром. виставки у Брюсселі, 1958); перше у Європі вдування пиловугіл. палива у горно домен. печі на Донец. металург. з-ді (Держ. премія СРСР, 1984); комплекс вилучення ванадію із конвертер. шлаків на Ново-Тульському металург. комбінаті (РФ; Ленін. премія, 1976); високомеханіз. унікал. стан 600 потуж. 1,6 млн т на рік на Алчев. металург. комбінаті (Луган. обл.); комплекс із захисту повітряного басейну від викидів рудовідновлювал. печей з використанням вторин. енергоресурсів та уловлених продуктів плавлення на Нікопол. з-ді феросплавів (Дніпроп. обл.; Держ. премія УРСР в галузі н. і т., 1984); розробили проектну документацію для забезпечення реконструкції діючих цехів феросплав. вироб-ва СРСР (Премія РМ СРСР, 1988); здійснили комплекс наук. дослідж., проектно-конструктор. розроблень з тех. переозброєння та розширення електротерм. вироб-ва марганц. феросплавів з впровадженням електропечей великої потужності, ефектив. прогрес. технологій і устаткування (Премія РМ СРСР, 1991); створили потужну феросплавну пром-сть на тер. СРСР (7 підпр-в в РФ, 3 – в Україні, 2 – в Казахста- ні); електрометалург. марганц. комплекс України з освоєнням унікал. електропечей і впровадженням нових енерго- та ресурсозберігаючих технологій вироб-ва феросплавів (Держ. премія України в галузі н. і т., 1998). Серед провід. фахівців – В. Бабенко, Ю. Банников, Г. Горяйнов, М. Дубко, М. Колупаєв, І. Кривоносов, Г. Литвиненко, О. Павленко, М. Паламарчук, О. Шестаковський. Кількість працівників – 450 осіб. Перший дир. – П. Жигалко (1928–31), від 2005 – Ю. Банников.

Ю. Г. Банников, В. В. Сачко

Стаття оновлена: 2007