Діти

ДІ́ТИ Ви­значе­н­ня понять «Д.» і «дорослі» та їхні вікові межі можуть бути різними й залежать від культур. особливостей певної країни. Згідно з Конвенцією про права дитини ГА ООН (1989; набула чин­ності в Україні 1991) Д. — людські істоти, яким не виповнилося 18 р. Це поня­т­тя також використовують на по­значе­н­ня родин­них стосунків — синів і дочок різного віку; майбут. поколі­н­ня; людей з рисами (особливостями), притаман­ними певній епосі чи середовищу. В укр. мові існує градація назв Д., залежно від їх віку: немовля, малюк, хлопча (дівча), під­літок, парубок (дівчина); статистика роз­глядає Д. груд., ясел., до­шкіл. і шкіл. віку (див. Дитинство). Традиційно Д. вважають людей у віці до 13–16-ти р., однак залежно від контекс­ту використовують й ін. терміни — «неповнолітні особи», «фіз. особи, яким не виповнилося 14 р.» та ін. При ви­вчен­ні від­творе­н­ня насел. віковою межею, що від­діляє Д. від дорослих, за­звичай вважають 15 р., хоча народжуваність у людей цього віку від­бувається дуже рідко. У демогр. аналізі категорія «Д.» дає можливість оцінити результати від­творе­н­ня насел. і спро­гнозувати його пер­спективи. В екон.-демогр. дослідж. верх­ньою межею віку Д. вважають вік трудової діє­здатності, закріплений законодавчо (див. Дитяча праця). У праві до Д. від­носять осіб від віку немовляти до встановленого законом віку повнолі­т­тя. Вік повнолі­т­тя у різних країнах може від­різнятися, напр., у Великій Британії він становить 21 р., Швейцарії — 20 р., РФ — 18 р. Від­повід­но до Сімейного кодексу України (2002) правовий статус дитини має особа до досягне­н­ня нею повнолі­т­тя (18 р.); неповноліт. вважають дитину у віці 14–18 р., малоліт. — до 14-ти р. До досягне­н­ня повнолі­т­тя Д. володіють правами, закріпленими у між­нар. і укр. законодавствах: на життя, свободу й особисту недоторкан­ність, спілкува­н­ня з батьками та ін. родичами, висловле­н­ня своєї думки, майновими правами тощо. Зважаючи на вік, Д. є особл. категорією громадян, які не мають можливості реалізувати заг.-ви­знані права та свободи людини і тому потребують під­тримки зі сторони держави, де проживають, і між­нар. спільноти загалом. У деяких країнах (США, Велика Британія та ін.) правову охорону дитинства і захист прав та інтересів Д. здійснюють у рамках ювенал. (дит.) права, що є спеціаліз. галуз­зю юрид. практики. Нині у більшості країн світу (для охорони інтересів дитини) посилена законодавча від­повід­альність батьків за життя, здоровʼя, повноцін. роз­виток своїх Д. поряд із посиле­н­ням судового контролю над здійсне­н­ням батьків. прав. Серед між­нар. конвенцій, спрямов. на захист прав Д., — Гаазька конвенція про цивільно-правові аспекти між­нар. викраде­н­ня дітей (1980; набула чин­ності в Україні 2006), Європ. конвенція про здійсне­н­ня прав дітей (1996; набула чин­ності в Україні 2007). У більш ніж 40-а країнах (зокрема Польщі, Македонії, Литві, РФ) функціонує ін­ститут Уповноваженого з прав Д.

З. В. Ромовська

Завантажити статтю