Діти - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Діти

ДІ́ТИ Визначення понять «Д.» і «дорослі» та їхні вікові межі можуть бути різними й залежать від культур. особливостей певної країни. Згідно з Конвенцією про права дитини ГА ООН (1989; набула чинності в Україні 1991) Д. – людські істоти, яким не виповнилося 18 р. Це поняття також використовують на позначення родинних стосунків – синів і дочок різного віку; майбут. покоління; людей з рисами (особливостями), притаманними певній епосі чи середовищу. В укр. мові існує градація назв Д., залежно від їх віку: немовля, малюк, хлопча (дівча), підліток, парубок (дівчина); статистика розглядає Д. груд., ясел., дошкіл. і шкіл. віку (див. Дитинство). Традиційно Д. вважають людей у віці до 13–16-ти р., однак залежно від контексту використовують й ін. терміни – «неповнолітні особи», «фіз. особи, яким не виповнилося 14 р.» та ін. При вивченні відтворення насел. віковою межею, що відділяє Д. від дорослих, зазвичай вважають 15 р., хоча народжуваність у людей цього віку відбувається дуже рідко. У демогр. аналізі категорія «Д.» дає можливість оцінити результати відтворення насел. і спрогнозувати його перспективи. В екон.-демогр. дослідж. верхньою межею віку Д. вважають вік трудової дієздатності, закріплений законодавчо (див. Дитяча праця). У праві до Д. відносять осіб від віку немовляти до встановленого законом віку повноліття. Вік повноліття у різних країнах може відрізнятися, напр., у Великій Британії він становить 21 р., Швейцарії – 20 р., РФ – 18 р. Відповідно до Сімейного кодексу України (2002) правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (18 р.); неповноліт. вважають дитину у віці 14–18 р., малоліт. – до 14-ти р. До досягнення повноліття Д. володіють правами, закріпленими у міжнар. і укр. законодавствах: на життя, свободу й особисту недоторканність, спілкування з батьками та ін. родичами, висловлення своєї думки, майновими правами тощо. Зважаючи на вік, Д. є особл. категорією громадян, які не мають можливості реалізувати заг.-визнані права та свободи людини і тому потребують підтримки зі сторони держави, де проживають, і міжнар. спільноти загалом. У деяких країнах (США, Велика Британія та ін.) правову охорону дитинства і захист прав та інтересів Д. здійснюють у рамках ювенал. (дит.) права, що є спеціаліз. галуззю юрид. практики. Нині у більшості країн світу (для охорони інтересів дитини) посилена законодавча відповідальність батьків за життя, здоров’я, повноцін. розвиток своїх Д. поряд із посиленням судового контролю над здійсненням батьків. прав. Серед міжнар. конвенцій, спрямов. на захист прав Д., – Гаазька конвенція про цивільно-правові аспекти міжнар. викрадення дітей (1980; набула чинності в Україні 2006), Європ. конвенція про здійснення прав дітей (1996; набула чинності в Україні 2007). У більш ніж 40-а країнах (зокрема Польщі, Македонії, Литві, РФ) функціонує ін-т Уповноваженого з прав Д.

З. В. Ромовська

Стаття оновлена: 2007