Діхтяр Олекса Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Діхтяр Олекса  Іванович

ДІХТЯ́Р Олекса Іванович (псевд. – Д. Аскело; 12(24). 02. 1886, с. Кустолове Костянтиногр. пов. Полтав. губ., нині Новосанжар. р-ну Полтав. обл. – 13. 08. 1936, Полтава) – письменник, перекладач і мовознавець. Чл.-кор. етногр. секції ВУАН (поч. 1920-х рр.). Закін. Новобуз. учит. семінарію (нині Микол. обл., 1906), пізніше – Полтав. учит. ін-т. Від 1906 вчителював у с. Диканька (нині смт Полтав. обл.); 1928–34 – методист і викл. укр. мови і літ-ри Харків. пром. академії. Друкувався від 1906 у періодиці («Рідний край», «Маяк», «ЛНВ» та ін.). Автор зб. лір. і публіцист. віршів «Десять років», п’єс «За громадську землю» (обидві – 1917) та «9-е січня 1905 року» (1929; 3-є вид. – 1931), зб. оповідань за башкир. нар. переказами «Убогий Гірей» (1918), оповідання «Пригоди Жаби-квакушки» (1927). Переклав низку творів зх.-європ. і амер. письменників, зокрема Е. д’Амічіса («Батьки та діти», 1910; «Шкільні оповідання», 1918; «Дитина полку», «За рідний край», «Маленькі ґарібальдійці», «Мати»; усі – 1919), Марка Твена («Принц та бідак», 1917), Ґ. Бічер-Стоу («Томова хатка», 1918), Г. Моло («Безрідний», 1926). Наук. дослідж. стосуються історії укр. і рос. мов та літ-р, питань дит. літ-ри.

Літ.: Капельгородський П. Пам’яті О. І. Діхтяра // Більшовик Полтавщини. 1936, 14 серп.; Ротач П. Самовідданий трудар літератури // Вітчизна. 1968. № 10.

П. П. Ротач

Стаття оновлена: 2007