Голод 1946-47
ГО́ЛОД 1946–47 Здійснюючи екон. політику неринк. типу, правляча моск. верхівка в особі Й. Сталіна та його найближчого оточення (В. Молотова, Г. Маленкова, А. Жданова, Л. Кагановича) в умовах післявоєн. розрухи, посухи й неврожаю через налагоджений механізм адм.-команд. системи та посилення репресій вивозила з України хліб для розбудови ВПК, створення зерн. резерву з метою підготовки до нової світ. війни, спалах якої вбачала як агресію держав Заходу. За союз. постановами-директивами, що мали силу закону й були суворо обовʼязковими для виконання усією вертикаллю влади — від ЦК КП(б)У й РМ УРСР до голів колгоспів і кожного колгоспника, 1946 Україна повинна була здати державі 362 млн 750 тис. пудів зерна. Однак колгоспники України, працюючи при майже повній відсутності техніки, ціною надлюд. напруження сил виростивши й здавши все вирощене, план-продрозкладку Москви, через фіз. відсутність необхід. кількості хліба, не виконали, поставивши 62,4 % запланованого.
ЦК ВКП(б) і РМ СРСР гол. причинами невиконання плану хлібозаготівель вважали не відсутність зерна, а незадовільну діяльність парт. і рад. органів України, небажання колгоспників здавати зерно державі, «розбазарювання» хліба й дедалі більше посилювали репресії щодо парт. і рад. функціонерів, голів колгоспів, рядових колгоспників. За 8 місяців 1947 в УРСР замінено 38 % секр. райкомів партії, 64 % голів райвиконкомів, 66 % дир. МТС, репресовано 1312 голів колгоспів (двох з них — розстріляно). За т. зв. законом про пʼять колосків, власноручно підписаним Й. Сталіним ще 1932, та указом президії ВР СРСР від 4 червня 1947 за збирання колосків на колгосп. полі тисячі селян були відправлені до вʼязниць. Насильниц. хлібозаготівлі стали гол. причиною у комплексі факторів творення голоду. Невиконання плану держпоставок хліба позбавляло колгоспників можливості отримувати зерно на трудодні, адже за парт.-держ. постановами оплачувати трудодні дозволялось у розмірі, не більшому за 15 % від зданого зерна. При тотал. вивезенні усього наявного в Україні хліба селяни на вироблені ціною виснажливої праці трудодні не отримували майже нічого. Під приводом економії постановами ЦК ВКП(б) і РМ СРСР від 27 вересня 1946 та ЦК КП(б)У і РМ УРСР від 30 вересня 1946 з централізов. постачання хлібом за картками знято 3 млн 634 тис. 500 осіб, з них 2 млн 892 тис. 100 осіб — укр. селян. Рятуючись від репресій за несплату непосил. податків за землю, кожну свій. тварину, фрукт. дерево, усе, що вирощувалося у присадиб. госп-ві, колгоспники змушені були вирізати худобу, вирубувати сади. Насильно вилучене зерно вивозилось у різні регіони СРСР, до Болгарії, Польщі, Румунії, Угорщини, Чехословаччини, Фінляндії, Франції (експорт зерна у 1946–47 склав 2,5 млн т).
Пік голоду припав на 1-у пол. 1947. У червні 1947 в Україні нараховувалось 1 млн 154 тис. дистрофіків. Від голоду постраждало насел. Микол., Сталін. (нині Донец.), Черніг., Запоріз., Вінн., Дніпроп., Ворошиловгр. (нині Луган.), Камʼянець-Поділ. (нині Хмельн.), Полтав., Харків., Херсон., Одес. обл. Найбільших втрат зазнали Ізмаїл. (згодом увійшла до складу Одес.) і Чернів. обл., де розгорталась насильниц. колективізація. У цих областях смертність перевищувала народжуваність. За неповними даними під час голоду 1946–47 в Україні загинуло понад 1 млн осіб, більшість з яких становили саме виробники хліба — селяни (у той час парт. еліта отримувала продукти харчування через систему закритих спец. розподільників). Виснажені голодом люди вживали у їжу листя та кору дерев, траву, дрібних гризунів, різні сурогати. Були зафіксовані випадки канібалізму. Маса голодуючих, обходячи загороджувал. загони, пробивалася у зх. обл. України, де майже не було посухи і де УПА чинила спротив вивезенню зерна. Селяни Зх. України рятували від голод. смерті не лише українців, а й голодуючих росіян з Воронез., Курс., Орлов., Тамбов. та ін. обл. РФ, білорусів, молдаван. Із метою забезпечення виконання с.-г. робіт влада організовувала громад. їдальні для колгоспників, які працювали у полі, надавала деяку допомогу дітям, хоча вона була несвоєчас. і недостатньою. Організов. тоталітар. владою голод став виявом злочин. парт.-держ. політики щодо селян, перетворених на кріпаків, результатом ігнорування життєвих інтересів насел. України, тому довгі роки він замовчувався як сувора держ. таємниця.
Літ.: Голод в Україні 1946–47: Док. і мат. К.; Нью-Йорк, 1996; Веселова О. М., Марочко В. І., Мовчан О. М. Голодомори в Україні 1921–1923, 1932– 1933, 1946–1947: Злочини проти народу. К.; Нью-Йорк, 2000; Голодомори в підрадянській Україні: Пр. чл. Асоц. дослідників голодоморів в Україні. К.; Л.; Нью-Йорк, 2003.
О. М. Веселова
Додаткові відомості
Рекомендована література
Завантажити статтю
