Голосъ минувшаго - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Голосъ минувшаго

«ГО́ЛОСЪ МИНУ́ВШАГО» – громадсько-політичний та історико-літературний журнал. Виходив у Москві 1913–23. Ред. – С. Мельгунов і В. Семевський. Крім матеріалів з історії, археології, етнографії та мист-ва, опубл. статті з історії літ-ри. До 1917 друкувалися художні твори на істор. тематику («Легенда про Уленшпігеля» Ш. де Костера, трилогія «1794 рік» В. Реймонта, роман «Срібний сон Саломеї» Ю. Словацького тощо). Наук. цінність становлять документи і матеріали про громад.-політ. рух, розвиток рев. ідей у Росії та Україні, листи, спогади, архівні публікації. Вид. приділяло значну увагу питанням укр. літ-ри, культури та історії. Містить матеріали слідства у справі Кирило-Мефодіїв. братства, дослідж. В. Семевського «Кирило-Мефодіївське товариство», статті про М. Драгоманова, І. Франка, М. Павлика; некрологи М. Коцюбинського, Лесі Українки; рец. на праці з укр. історії, етнографії, археології, літ-ри, мист-ва і культури, зокрема рец. М. Василенка на кн. «Малорусское влияние на великорусскую церковную жизнь» К. Харламповича, О. Калішевського – на вип. 3 («Украиноведение») бібліогр. щорічника «Обозрение трудов по славяноведению» за 1912 р.; публікації про діяльність наук. т-в, зокрема НТШ, огляд ж. «Україна»; історико-літ. розвідка В. Науменка «Київська сатира 50 років тому» та ін.

Літ.: Систематический указатель содержания журнала «Голосъ минувшаго» за десять лет (1913–1922 гг.) // Голосъ минувшаго. 1923. № 1.

І. Д. Бажинов

Стаття оновлена: 2006