Голоскевич Григорій Костянтинович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Голоскевич Григорій Костянтинович

ГОЛОСКЕ́ВИЧ Григорій Костянтинович (01. 01. 1885, с. Супрунківці Ушицького пов. Поділ. губ., нині Кам’янець-Поділ. р-ну Хмельн. обл. – 1934, м. Тобольськ, РФ) – мовознавець, громадський діяч. Закін. Кам’янець-Поділ. духовну семінарію (1905), істор.-філол. ф-т С.-Петербур. ун-ту, де навч. у О. Шахматова (1911), був актив. чл. університет. гуртка українознавства, до складу якого входили згодом відомі діячі укр. науки – В. Ганцов, П. Зайцев, М. Кушнір, К. Широцький та ін. Чл. Укр. революційно-демократичної партії, від червня 1917 – Укр. партії соціалістів-федералістів. У С.-Петербурзі входив до осередку Т-ва укр. поступовців, був кер. вид-ва «Слово». Вчителював у школах Риґи (1911–13) й Петрограда (1913–17). Від березня 1917 – один із організаторів укр. громад. акцій у Петрограді; чл. Укр. нац. ради, утвореної укр. громад.-політ. орг-ціями міста, її представник в УЦР. Від серпня 1917 – у Києві: викл. 1-ї укр. г-зії ім. Т. Шевченка, одночасно працював у вид-ві «Друкар». 1918 – у видавн. відділі Мін-ва нар. освіти УНР. У квітні 1918 разом з О. Курило, М. Грунським, А. Лободою, Д. Якимовичем працював у правописній комісії при Мін-ві нар. освіти під кер-вом І. Огієнка. Від 15 січня 1919 – співроб. істор.-філол. відділу, від 1922 – Ін-ту укр. наук. мови ВУАН. Був чл. Комісії для складання словника живої укр. мови, співред. укр. наук. словників (від 1924). Досліджував поділ. говірки укр. мови, здійснив фонет. записи двох укр. казок у с. Бодачівка Ушиц. пов. Поділ. губ., які опубліковані в кн. М. Дурново «Хрестоматія по малорусской діалектологіи» (Москва, 1913). В історію укр. мовознавства ввійшов насамперед як укладач «Українського правописного словничка з короткими правилами правопису», перше видання якого вийшло у Петрограді 1914 і містило розгорнуту передмову автора. У передмові до 7-го видання «Правописного словника» (такою стала його назва) Г. зазначає, що порівняно з попередніми «це видання набагато поширене й перероблене: в йому подано близько 40-а тисяч слів...». 7-ме видання було результатом участі Г. у роботі Держ. правописної комісії з упорядкування укр. правопису під головуванням О. Шумського, а згодом М. Скрипника. Словник Г. витримав 13 перевидань (8–11і видання в діаспорі, 12е – Л., 1994, 13е – К., 2006). Один із укладачів «Російсько-українського словника Української академії наук», видані 3 томи якого Ю. Шевельов назвав «монументальним пам’ятником українського культурного відродження 20х рр.». Заарешт. 17 серпня 1929 у справі СВУ, засудж. до 5 р. ув’язнення і висланий до м. Тобольськ, де, за одними джерелами, загинув за нез’ясов. обставин, а за ін. – покінчив життя самогубством. Реабіліт. 1989.

Пр.: Описание говора с. Бодачевки (Колодиевки) Ушицкого уезда Подольской губ. // Изв. ІІ Отделения РАН. 1910. Т. 14, кн. 4; Евсевиево евангелие 1283 года. Опыт историко-филологического исследования // Исследования по русскому языку. C.-Петербург, 1914. Т. 3, вып. 2.

Літ.: Життєпис Г. К. Голоскевича // Зап. істор.-філол. відділу ВУАН. 1923. Кн. 2–3; Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради: Біогр. довід. К., 1998; Камінська К. «Історик мови»: До 120-річчя від дня народження Г. К. Голоскевича // Календар знаменних і пам’ятних дат. 2004, IV квартал. К., 2004.

М. Г. Железняк

Стаття оновлена: 2006