Країнський Микола Васильович

Визначення і загальна характеристика

КРАЇ́НСЬКИЙ Микола Васильович (01(13). 05. 1869, Київ — 19. 07. 1951, Харків) — лікар-психіатр. Брат Андрія і Сер­гія Країнських, батько В. Країнської-Ігнатової. Доктор медицини (1896), проф. Премія ім. Й. Мочутковського (1914). Закін. Хар­ків. університет (1893). Від 1894 працював у клініці П. Ковалевського, 1896–98 — ст. лікарем Харків. психіатр. лікарні, розробив проект її реорганізації, будівництва нового приміщення і пансіонату. Від 1899 — директор Новгород. (Росія), 1901 — Вінн., від 1902 — Вілен. (нині Вільнюс) окруж. психіатр. лікарень. 1905 відправле­ний у відставку з забороною працювати на держ. службі. Від 1915 — консультант Червоного хреста, працював у психіатр. установах з евакуації душевнохворих воїнів. 1898 перебував у за­кордон. наук. відрядженні. 1917 — приват-доцент кафедри неврології і психіатрії Університету св. Володимира у Києві. 1918 мешкав у Криму, під час епідемії висип. тифу евакуйований до м. Новоросійськ (нині Краснодар. краю, РФ), згодом — у Грецію. Від 1921 — професор кафедри психіатрії в Заґребі; від 1928 — професор кафедри психіатрії та експерим. психології Белґрад. університету; згодом — лікар у таборах для переміщ. осіб у м. Франк­фурт-на-Одері (Німеччина). 1947 повернувся в Україну, працював в Укр. психоневрол. інституті (нині Інститут неврології, психіатрії та нар­кології НАМНУ, Харків), зокрема від 1950 очолював клініку. Обґрунтував токсичну природу епі­лепсії, вважаючи, що в крові хво­­рих накопичується токсична ре­­човина — карбоміновокислий амоній, який викликає епілептичні напади. За працю, присвяч. цій проблемі, отримав на­­городу Брюссел. АН (1901) та премію Нью-Йорк. товариства з вивчен­ня епілепсії (1902).

Завантажити статтю