Голота Володимир Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Голота Володимир Васильович

ГОЛО́ТА Володимир Васильович (05. 07. 1939, с. Лажева Старокостянтинів. р-ну Кам’янець-Поділ., нині Хмельн. обл. – 17. 02. 1996, Одеса) – режисер, театрознавець, актор. Канд. мистецтвознавства (1988). Закін. філол. ф-т Рівнен. пед. ін-ту (1961) та режисер. відділ. Київ. ін-ту театр. мист-ва (1969; курс І. Чабаненка). Працював актором у театрах Рівного, Ужгорода, Хмельницького; реж. (1969–73) та пом. гол. реж. з літ. частини (1975–77) Одес. укр. муз.-драм. театру; ред. (1977–81), гол. реж. (1981–88), реж. молодіж. редакції (1988–90) Одес. студії телебачення. 1992–96 викладав на каф. українознавства Одес. ун-ту. На сторінках преси активно виступав як театр. критик. Досліджував історію укр. театру 20 ст., зокрема Одес. держдрами (1925–41).

Пр.: Театральная Одесса. К., 1990; «Мистецтво дійства» в авангардних пошуках Театру імені Гната Михайличенка // Зап. НТШ. Л., 1999. Т. 237.

Вистави: «Максим Перепелиця» І. Стаднюка (1969), «Стара мансарда» Ю. Усиченка, «Отак загинув Гуска» М. Куліша (обидві – 1970), «Марія» А. Салинського (1971), «По щучому велінню» М. Кропивницького (1972), «Чайки над містом» Л. Селютіної (1976); телевистави – «Міс Горн» Р. Феденьова (1982), «Поранені» В. Кримка (1983), «Твій берег» А. Зорич (1985; усі – Одес. телестудія).

Літ.: Володимир Голота: Біобібліогр. покажч. К., 2002.

Р. Я. Пилипчук

Стаття оновлена: 2006