Голота Любов Василівна

ГОЛО́ТА Любов Василівна (31. 12. 1949, м. Кривий Ріг Дні­проп. обл.) — письмен­ниця. Дружина П. Мовчана. Національна премія України імені Т. Шевченка (2008). Член НСПУ (1977). Всесоюз. премія ім. В. Маяковського (1982), Літ. премія ім. В. Сосюри (2001). Закін. Дні­проп. університет (1972). Працювала журналісткою в період. ви­да­н­нях, обл. телерадіокомітеті Дні­пропетровська. У Києві: 1983–88 — зав. ред. поезії та першої поет. книжки видавництва «Молодь», 1988– 94 — у ред. поезії видавництва «Український письмен­ник»; 1994 організувала і видавала ж. «Пʼята пора»; від 1995 — гол. ред. г. «Слово Просвіти». Друкується від 1964. Авторка поет. зб. «Народжена в степах» (Дн., 1976), «Весняне рівноде­н­ня» (К., 1978), «Горицвіт» (Дн., 1980), «Вікна» (1983), «Жінки і птиці» (1985), «Дзеркала» (1988), «На чоловічий голос» (1999), «Опромінена часом» (2001; усі — Київ); кн. публіцистики «Сотворі­н­ня» (К., 2006); роману «Епізодична памʼять» («Київ. Русь», 2007, № 3). Проз. твори Г. опубл. у колект. зб. «Оповіда­н­ня–86» (К., 1986), «Оповіда­н­ня–87» (К., 1987), друкуються у періодиці. Видала низку дит. поет. книг.

Завантажити статтю