Голота Любов Василівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Голота Любов Василівна

ГОЛО́ТА Любов Василівна (31. 12. 1949, м. Кривий Ріг Дніпроп. обл.) – письменниця. Дружина П. Мовчана. Нац. премія України ім. Т. Шевченка (2008). Чл. НСПУ (1977). Всесоюз. премія ім. В. Маяковського (1982), Літ. премія ім. В. Сосюри (2001). Закін. Дніпроп. ун-т (1972). Працювала журналісткою в період. виданнях, обл. телерадіокомітеті Дніпропетровська. У Києві: 1983–88 – зав. ред. поезії та першої поет. книжки вид-ва «Молодь», 1988– 94 – у ред. поезії вид-ва «Український письменник»; 1994 організувала і видавала ж. «П’ята пора»; від 1995 – гол. ред. г. «Слово Просвіти». Друкується від 1964. Авторка поет. зб. «Народжена в степах» (Дн., 1976), «Весняне рівнодення» (К., 1978), «Горицвіт» (Дн., 1980), «Вікна» (1983), «Жінки і птиці» (1985), «Дзеркала» (1988), «На чоловічий голос» (1999), «Опромінена часом» (2001; усі – Київ); кн. публіцистики «Сотворіння» (К., 2006); роману «Епізодична пам’ять» («Київ. Русь», 2007, № 3). Проз. твори Г. опубл. у колект. зб. «Оповідання–86» (К., 1986), «Оповідання–87» (К., 1987), друкуються у періодиці. Видала низку дит. поет. книг.

В. П. Павловська

Стаття оновлена: 2016