Голубець Микола - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Голубець Микола

ГОЛУБЕ́ЦЬ Микола (псевд. і крипт.: М. Вільшана, Микола Віконський, Гуменецький, Любінецький, Мільо, М. Г.; 15. 12. 1891, Львів – 20. 05. 1942, там само) – історик, мистецтвознавець, письменник. Батько З. Голубця. Навч. у Краків. АМ, Віден. ун-ті, закін. Львів. ун-т. Був діяльним у громад. та мист.-літ. житті Галичини. 1914 вступив до Легіону УСС. Від кінця 1918 – четар УГА. Учасник бойових дій проти поляків у 1919. Викладав у львів. г-зіях, працював як журналіст і редактор. У 20-х рр. – чл. комісії НТШ з історії мист-ва, один з організаторів Асоц. незалежних укр. мистців. Брав участь у діяльності Гуртка діячів укр. мист-ва (1920-і рр.), літ. об’єднання молодих «12» (1930-і рр.). Від вересня 1939 – працівник Львів. міського архіву. Під час нім. окупації Львова 1941 заснував Літ.-мист. клуб, готував до друку історію нової укр. культури у 3-х т. Голова спілки укр. журналістів. Видавав та редагував періодику, зокрема «Світ» (1917–18), «Шляхи», «Життя і мистецтво» (1920). Автор поет. зб. «Фрагменти» (Л., 1909), «Бувають хвилі» (Л., 1910); проз. творів: повісті «Люди і блазні» (1928), «Вчорашня легенда» (1933), «Гей, видно село» (1934), «Жовті Води» (1937), нарисів – «Плем’я Чінгізхана: Хроніка ХІІ в.» (1938); проз. зб. «Рік грози та надій» (1934; усі – Львів); а також публіцист. статей про мист. старовину, історії укр. мист-ва доби середньовіччя, Нового часу, краєзнав. розвідок про міста Зх. України, сучасних митців, оглядів худож. виставок. Переклав окремі твори Ґ. Гауптманна, Г. Ібсена, Й. Ґете, О. Вайлда (неопубл.); друкував у періодиці переспіви з Г. Гайне. Підготував «Український мистецький словник» (12 томів рукопису), «Золоту книгу українського лицарства» (1939, рукопис).

Пр.: Мойсей Безумний. Л., 1914; Українське мистецтво: Вступ до історії. Л.; К., 1918; Українське малярство XVI–XVII ст. під покровом Ставропігії: Зб. Львів. Ставропігії. Л., 1921. Т. 1; Начерк історії українського мистецтва. Л., 1922. Ч. 1; Нью-Йорк, 1973. Ч. 2; Архипенко. Л., 1923; Шевченко-маляр. Л.; К., 1924; Сто літ галицького малярства // Стара Україна. Л., 1925. Ч. 7–10; Лаврівська поліхромія // Там само. Ч. 11– 12; Львів. Історія Львова від найдавніших часів, історичні пам’ятники старовини. Львів у часах великої і визвольної війни ЗУНР: Провідник по Львову. Жовква, 1925; Галицьке малярство. Л., 1926; Перемишль: Істор. огляд. Л., 1928; Малярі-Василіяни на тлі західноукраїнського церковного малярства ХVІІІ ст. // Зап. чина Св. Василія Великого. Л., 1930. Т. 3.

Літ.: Рудницький М. Невтомний робітник пера: Микола Голубець (1891–1942) // Львів. вісті. 1942, 23–26 трав.; Савицький Р. Бібліографія писань Миколи Голубця // Укр. книга. 1976. № 4; Його ж. Микола Голубець: Стисла біографія // Мист. студії. Л., 1993. № 2–3; Бутрин М. Микола Голубець // Укр. журналістика в іменах. Л., 1995. Вип. 2; Качкан В. «На самоті родиться біль і терпінє...»: Культурол. пласт М. Голубця // Качкан В. Укр. народознавство в іменах. К., 1995. Ч. 2; Головацький І. Дещо про Миколу Голубця // Літопис Червоної калини. Скрипторій істор. прози. Л., 1998. Т. 9; Микола Голубець: Бібліогр. покажч. Л., 2005; Костюк С., Стефанишин Т. Микола Голубець (1891–1942): Бібліогр. покажч. Л., 2005.

В. М. Ханко

Стаття оновлена: 2006