Голубець Микола

Визначення і загальна характеристика

ГОЛУБЕ́ЦЬ Микола (псевд. і крипт.: М. Вільшана, Микола Віконський, Гуменецький, Любінецький, Мільо, М. Г.; 15. 12. 1891, Львів — 20. 05. 1942, там само) — історик, мистецтвознавець, письменник. Батько З. Голубця. Навч. у Краків. АМ, Віден. університеті, закін. Львів. університет. Був діяльним у громад. та мист.-літ. житті Галичини. 1914 вступив до Легіону УСС. Від кінця 1918 — четар УГА. Учасник бойових дій проти поляків у 1919. Викладав у львів. г-зіях, працював як журналіст і редактор. У 20-х рр. — чл. комісії НТШ з історії мистецтва, один з організаторів Асоц. незалежних укр. мистців. Брав участь у діяльності Гуртка діячів укр. мистецтва (1920-і рр.), літ. об’єднання молодих «12» (1930-і рр.). Від вересня 1939 — працівник Львів. міського архіву. Під час нім. окупації Львова 1941 заснував Літ.-мист. клуб, готував до друку історію нової укр. культури у 3-х т. Голова спілки укр. журналістів. Видавав та редагував періодику, зокрема «Світ» (1917–18), «Шляхи», «Життя і мистецтво» (1920). Автор поет. зб. «Фрагменти» (Л., 1909), «Бувають хвилі» (Л., 1910); проз. творів: повісті «Люди і блазні» (1928), «Вчорашня легенда» (1933), «Гей, видно село» (1934), «Жовті Води» (1937), нарисів — «Плем’я Чінгізхана: Хроніка ХІІ в.» (1938); проз. зб. «Рік грози та надій» (1934; усі — Львів); а також публіцист. статей про мист. старовину, історії укр. мистецтва доби середньовіччя, Нового часу, краєзнав. розвідок про міста Зх. України, сучасних митців, оглядів худож. виставок. Переклав окремі твори Ґ. Гауптманна, Г. Ібсена, Й. Ґете, О. Вайлда (неопубл.); друкував у періодиці переспіви з Г. Гайне. Підготував «Український мистецький словник» (12 томів рукопису), «Золоту книгу українського лицарства» (1939, рукопис).

Завантажити статтю