Голубєв Степан Тимофійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Голубєв Степан Тимофійович

ГО́ЛУБЄВ Степан Тимофійович (24. 10 (05. 11). 1848, с. Ардатов Пензен. губ., Росія – 08. 11. 1920, Київ, похов. у Видубиц. монастирі) – історик Церкви, археограф. Батько Єрмогена. Чл.-кор. РАН (1908). Закін. Київ. духовну академію (1874), де відтоді викладав історію західноруської (укр.) правосл. Церкви; водночас від 1885 читав курс лекцій з історії Церкви в Ун-ті св. Володимира у Києві. 1910 звільнений зі штату академії за вислугою літ, однак читав лекції з історії рос. церк. розколу як позаштат. проф. На основі критич. аналізу текстів у праці «Киевский митрополит Петр Могила и его сподвижники: опыт исторического исследования» (т. 1, К., 1883; т. 2, К., 1898) розглянув стан правосл. Церкви на укр. та білорус. землях після проголошення унії 1596, діяльність митрополита, його реформи церк. і культ.-осв. життя, коло сподвижників і послідовників. Значну частину дослідження складають публікації документів з історії Церкви – грамоти церк. ієрархів, королів. привілеї, заповіти, дарчі, листи, літ. пам’ятки тощо. Наук. діяльність Г. була високо оцінена: за 1-й т. Рада академії надала йому ступінь магістра (1883), за 2-й – д-ра (1899) церк. історії. Вчений досліджував також широке коло проблем, пов’язаних з добою Петра Могили – заснування Брат. школи як предтечі Києво-Могилян. колегіуму, книгодрукування, церк.-істор. пам’ятки Києва. Свої розвідки публікував у «Трудах Киевской духовной академії», «Киевской старине», «Киевских епархиальних ведомостях», «Православном обозрении». Був чл. багатьох наук. т-в, зокрема Київ. церк.-археол. і Нестора-літописця. Співпрацював з Київ. Археогр. комісією (чл.-співроб. якої став у 1893), зокрема підготував до видання три томи «Архива Юго-Западной России» (т. 7, 1887; т. 9, 1893; т. 8, 1914), де були опубліковані пам’ятки укр. полеміч. письменства кінця 16 – 1-ї пол. 17 ст. Також підготував до видання «Синопсис» та «Хроніку» Ф. Сафоновича. Мав велику власну б-ку, на яку Тимчас. ком-т для заснування нац. б-ки Укр. держави у березні 1919 дав охоронне посвідчення, вказуючи, що веде переговори про її придбання. Б-ка була придбана, але не залишилася цілісним зібранням – книги її розпорошені у фондах НБУВ.

Пр.: История Киевской духовной академии: период домогилянский. 1886; Несколько страниц из новейшей истории Киевской духовной академии ( ответ Ф. Титову). 1907; Спорные вопросы о древней топографии Киева. 1910 (усі – Київ).

Літ.: Журба О. І. Київська археографічна комісія: 1843–1921. К., 1993.

О. М. Дзюба

Стаття оновлена: 2006