Гоян Ярема Петрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гоян Ярема Петрович

ГОЯ́Н Ярема Петрович (11. 07. 1940, с. Долiшнє Залуччя, нині Снятин. р-ну Iвано-Фр. обл.) – письменник, журналіст, мистецтвознавець. Чл. НСПУ (1984). Засл. діяч мист-в України (1998). Держ. премiя України iм. Т. Шевченка (1993), Літ. премії ім. Я. Галана (1975), Марка Черемшини (2000), І. Кошелівця (2000), Олени Пчілки (2001). Орден «За заслуги» 3-го ступ. (2004). Закiн. Львiв. ун-т (1964). Працював у ред. обл. і респ. газет; 1967–87 – кер. відділу культури г. «Демократична Україна»; від 1987 – гол. ред., від 1989 – дир. вид-ва «Веселка»; від 2001 – гол. ред., від 2005 – шеф-ред. ж. «Веселочка». Від 1995 – у складі правління т-ва «Просвіта». Творчість Г. присвяч. рідній землі, близьким людям, розкриттю краси нар. характеру. Значне місце відведено дит. тематиці. Написав краєзнавчі нариси «Моршин» (1973), «Немирiв» (1977), «Львiвщина» (1982); зб. худож. оповідей про талановитих людей України «Рушники» (1975), «Славичі» (1979); зб. оповідань та повістей «Вогні яворові» (1984) і «Перстень верховинця» (1989) – про трагічні події 2-ї світ. війни та післявоєн. життя на зх.-укр. землях; кн. спогадiв «Василь Касiян» (1986). Автор повісті «Таємниця Лесикової скрипки» (1992; 2003), кн. публіцист. есе «Воскреснемо!» (2000; іл. В. Касіяна); кн. «Присвята» (2001), «Собор української душі» та «Чистий, як душа українця» (обидві – 2004) – про видат. діячів укр. культури минулих часів і сьогодення; есе «Маестро» (2005; про М. Колессу); зб. худож. творів «Ластівка», «Дорога», «Лицар нації» (усі – 2003). Усі зазначені книги опубл. у Києві. Займається просвітн. і благодій. діяльністю.

Лiт.: Гнатенко А. Увiйти в дiм // Днiпро. 1985. № 4; Світи, «Веселко»! К., 2000; Логвиненко О. Слово правдиве, як сповідь // ЛУ. 2000, 9 листоп.; Міщенко Н. Людина на своєму місці // ДУ. 2001, 16 лют.; Ярема Гоян // Пам’ять століть. 2004. № 3–4.

Н. І. Хайнацька

Стаття оновлена: 2006