Грабар Ігор Еммануїлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Грабар Ігор Еммануїлович

ГРАБА́Р Ігор Еммануїлович (25. 03. 1871, Будапешт – 16. 05. 1960, Москва) – живописець, мистецтвознавець. З походження українець. Син Ольги, брат Володимира Грабарів, онук А. Добрянського. Акад. АН СРСР (1943) та АМ СРСР (1947). Нар. художник СРСР (1956). Сталін. премія (1941). Закін. юрид. та істор. ф-ти С.-Петербур. ун-ту (1893), навч. у С.-Петербур. АМ (1894–96; викл. І. Рєпін, П. Чистяков), Мюнхен. мист. школі А. Ашбе (1896–98). Викладав у Моск. ун-ті: від 1921 – проф. Опікун, дир. Третьяков. галереї (1913–25), де перебудував експозицію і видав каталог (1917). Від 1918 – дир., від 1944 – наук. кер. Центру реставрац. майстерень. Дир. Моск. худож. ін-ту (1937–43), Ін-ту живопису, скульптури та арх-ри у Ленінграді (нині С.-Петербург, 1943–46); Ін-ту історії мист-ва АН СРСР (від 1944). Учасник худож. виставок від 1898. Автор мажор. поет. пейзажів, натюрмортів, вираз. психол. портретів, картин на істор.-рев. тематику. Писав густими, рельєф. мазками. Твори експонувалися у ДТГ (Москва). Окремі полотна зберігаються у Крим. музеї рос. мист-ва, Закарп. ХМ, Львів. картин. галереї, музеях РФ. Автор дослідж.: «И. И. Левитан: Жизнь и творчество» (1913, співавт.), «Репин» (т. 1–2, 1963–64), «В. А. Серов» (2-е изд., 1980). Ініціатор видання, ред. і автор «Истории русского искусства» (т. 1–6, 1909–16), де чимало уваги приділено укр. мист-ву, зокрема у розділі «Барокко Украины»: ст. «Деревянное церковное зодчество на Украинѣ», «Деревянное церковное зодчество Прикарпатской Руси», «Старинныя деревянныя синагоги въ Малороссіи», «Каменное церковное зодчество на Украинѣ», «Гражданское зодчество на Украинѣ» (т. 2). У рад. часи публікував праці про рос. та давньорус. мист-во 11–15 ст., зокрема «О древнерусском искусстве» (1966), «О русской архитектуре» (1969), дослідж. про творчість окремих художників. Ред. і один з авторів «Истории русского искусства» (т. 1–13, 1953–69). Листувався з діячами культури Закарпаття («Письма», т. 1–3, 1974–83). Усі зазначені книги опубл. у Москві. У червні 1955 відвідав Ужгород, подарував картин. галереї 50 робіт. В Ужгороді іменем Г. названо вулицю.

Тв.: «Лютнева блакить», «Березневий сніг», «Банка з варенням і яблука» (усі – 1904), «Хризантеми» (1905), «Неприбраний стіл» (1907), «Ясний осінній вечір» (1923), «С. Чаплигін», «В. Вернадський» (обидва – 1935), «Останній сніг» (1940), «Зимовий пейзаж», «Ранковий чай. Проліски» (обидва – 1954), «Іній при заході сонця» (1955).

Літ.: И. Э. Грабарь: [Некролог] // Художник. 1960. № 6; Подобедова О. И. Игорь Эммануилович Грабарь. Москва, 1968; Грабарь И. Э. Моя жизнь. Автомонография. Москва; Ленинград, 1973; И. Грабарь: Альбом. Ленинград, 1977; Егорова Н. В. И. Э. Грабарь. Москва, 1979; Мамонтова Н. И. Грабарь. Москва, 2001.

Т. А. Галькевич

Стаття оновлена: 2006