Грабар Петро Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Грабар Петро Миколайович

ГРАБА́Р Петро Миколайович (10. 09. 1898, Київ – 28. 01. 1986, Париж) – лікар-імунолог. Брат А. Грабаря. З походження дворянин. Від 1916 навч. в Пажеському корпусі у Петрограді (нині С.-Петербург). 1919 з сім’єю емігрував до Франції, де закін. Хім. інж. школу в м. Лілль (1924). Працював на вироб-ві; від 1926 – зав. лаб. клін. медицини Страсбур. ун-ту, де водночас і навч., від 1931 – асист. мед. ф-ту Ун-ту; 1938–66 очолював лаб. (згодом відділ хімії мікробів) Пастерів. ін-ту в Парижі; водночас від 1960 – дир. Ін-ту з вивчення раку в м. Вільжюїф при Нац. центрі наук. досліджень. Здійснював очищення інсуліну. Відкрив синдром солезалеж. азотемії і описав його на біохім. рівні. У доктор. дис. (1943) обґрунтував метод ультрафільтрації, завдяки застосуванню якого вдалося встановити кількість біол. компонентів (ферментів, токсинів, антитіл, вірусів) у крові. Автор методу імуноелектрофоретич. аналізу. Засн. Франц. т-ва імунологів, тривалий час був його президентом. Кавалер (1954) і офіцер (1964) ордену Почес. легіону Франції.

Пр.: Hermannet Cie «L`ultrafiltration fractionnée». Paris, 1942; Les globulines du sérum sanguin (chez Desoer). Liège, 1947.

Літ.: Краткий миг торжества. О том, как делаются научные открытия. Москва, 1989.

Н. М. Рій

Стаття оновлена: 2006