Грабен

ГРА́БЕН (від нім. Graben — рів) — опущена ділянка поверх­ні земної кори, від­окремлена скидами, рідше — під­кидами, від суміжних від­носно під­нятих ділянок. Г. здебільшого ускладнює великі склепін­ні під­ня­т­тя та може утворюватись внаслідок активного опуска­н­ня земної кори або під­ня­т­тя суміж. ділянок. Гол. причина утворе­н­ня — виникне­н­ня роз­тягуючих тектон. сил при формуван­ні під­нят­тів. Має витягнуту форму та досягає довжини декількох сотень кілометрів при ширині в десятки і перші сотні кілометрів. Роз­різняють пов­здовжній (простежується вздовж про­стяга­н­ня структури), поперечний (довга вісь перпендикулярна до вісі вміщувал. структури), клиноподібний, одно­сторон­ній (обмежений скидами лише з одного боку). Прикладом палеозой. Г. є Дні­пров.-Донец. рифт — Дні­пров.-Донец. западина (ДДЗ), яка є найбільшою нафтогазонос. структурою Сх. України та за­ймає більшу частину її лів­обереж. Подні­провʼя. В основі (фундаменті) Г. ДДЗ — докембрій. та девон. утворе­н­ня. Загалом рифт виповнений палеозой. осадовими, вулканоген. та хемоген. товщами, потужність яких залежить повністю від рельєфу та структури поверх­ні докембрій. основи, рекон­струкція зворотно-ступінчастої будови.

Завантажити статтю