Грабовський Віктор Никанорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Грабовський Віктор Никанорович

ГРАБО́ВСЬКИЙ Віктор Никанорович (07. 11. 1942, с. Баговиця Кам’янець-Поділ. р-ну Кам’янець-Поділ., нині Хмельн. обл.) – поет, публіцист, перекладач. Чл. НСПУ (1988). Засл. діяч мист-в України (2007). Всеукр. літ. премія ім. В. Сосюри (2004). Навч. у Львів. ун-ті (1964–67). Відтоді працював у період. виданнях, зокрема 1979–90 – в. о. зав. відділів критики, публіцистики г. «Літературна Україна»; від 1990 – гол. ред. вид-ва «Білий птах»; 1992–2005 – заст. гол. ред. «Народної газети», «Самостійної України», «Слова Просвіти», від 2005 – «Літературної України». Автор кн. лірики «Конари» (1983), «Дерево слова» (1987; обидві – Київ), «Вербна неділя» (Біла Церква, 2002), «П’янка розрада» (Ніжин, 2005), «Острів милосердя» (2005), «Пісня збирача нектару» (2006; обидві – Київ). Переклав укр. мовою повісті «Його великий день» Р. Моріца (1987), «Діти з Вербної річки» С. Булаїча (1989); вибр. поезії К. Войтили (Папа Іоан-Павло ІІ), що склали зб. «Святиня» (2001; усі – Київ); низку творів зі слов’ян. та прибалт. мов. Публікував у періодиці дослідн. есе про походження України-Руси, автора «Слова о полку Ігоревім»; творчість М. Шолохова, І. Драча, М. Вінграновського, В. Забаштанського, П. Перебийноса, Б. Олійника, П. Мовчана, О. Мишанича та ін.; крит. огляди літ. процесу.

Літ.: Косів М. «Ще не зима... Ще тільки падолист» // ЛУ. 2007, 27 лют.

А. О. Ткаченко

Стаття оновлена: 2006