Крайній Лев Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Крайній Лев Олександрович

КРА́ЙНІЙ Лев Олександрович (справж. – Карпіловський Вольф-Лейба Айзикович; 03. 05. 1889, Рівне – 1943, Казахстан) – співробітник радянських органів прокуратури. Навч. у початк. уч-щі, згодом екстерном закін. реал. уч-ще. 1905–07 входив до осередку партії сіоністів-соціалістів у Рівному, 1912–14 видавав г. «Юго-Западная Волынь». Від 1915 – у Києві: 1916–17 – ред. г. «Новости полудня», 1917 – ред. г. «Ве­­черние новости». 1919 – слідчий у Харків. і Київ. ЧК; у травні–грудні 1920 – співроб. Харків. губерн. ЧК; у грудні 1920 – грудні 1921 – голова колегії об­­винувачів Харків. губерн. рев. трибуналу (виступав як обвину­­вач на декількох процесах). Виключений з КП(б)У, відновлений зі стажем починаючи від 1922, однак сам писав, що має парт. стаж від 1920. Від грудня 1923 – у Прокуратурі УРСР: прокурор, пом. Ген. прокурора у спец. спра­­вах. Працював у тісному контак­­ті з кер-вом органів ДПУ–НКВС УРСР, причетний до фабрикації багатьох справ, арештів, здійснення політ. терору, ін. акцій комуніст. режиму. Автор кн. «Ли­­цо врага» (1930). 14 квітня 1937 знову виключений з КП(б)У та звинувачений у редагуванні бурж. газет і приховуванні деяких фак­­тів біографії. Влітку 1937 за­арешт., 1 грудня того ж року за­судж. до 5 р. заслання, яке відбував у Ка­­захстані. 1–2 березня 1943 засудж. до 7 р. виправно-труд. ро­­біт. У травні 1943 достроково звіль­­нений через хворобу. В одній справі реабіліт. 1957, в ін. – 1958.

Ю. І. Шаповал

Стаття оновлена: 2014