Гратило Володимир Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гратило Володимир Іванович

ГРАТИ́ЛО Володимир Іванович (31. 10. 1955, Кишинів) – живописець. Чл. НСХУ (1995). Закін. Київ. худож. ін-т (1981; викл. Т. Голембієвська, В. Забашта, О. Кривоніс). Працював 1983–89 викл. Кишинів. худож. уч-ща. Відтоді – на твор. роботі. Осн. галузь – станк. живопис. Учасник всеукр. та міжнар. мист. виставок від 1984. Персон. – у Львові (1995), Реґенсбурзі (2001), Парижі (2005). Ліризм і муз. ритми його полотен органічні і ненав’язливі. Митець тонко відчуває колір, користується ним для підсилення твор. задуму. Для творчості Г. характерні м’якість рисунку та рішучий композиц.-конструктив. каркас. Діапазон стилю виконання: від реаліст. настроєвої інтерпретації дійсності до глибоко філос., доведених до гранич. абстрагуючого узагальнення творів. Від 2002 – у Франції.

Тв.: «Церква» (1990), «Автопортрет», «Натюрморт» (обидва – 1992), «Музичний момент» (2002), «Нічний пейзаж», «Хвиля», «Переможець», «Казка» (усі – 2004), «Тече річка», «Повня» (обидва – 2005), «Замок» (2006); портрети – «С. Далі», «П. Пікассо», «Жанна Д’арк», «Легіонер» (усі – 2005).

Н. М. Левицька

Стаття оновлена: 2006