Графіка комп’ютерна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Графіка комп’ютерна

ГРА́ФІКА КОМП’Ю́ТЕРНА – один з напрямів інженерної графіки та інформатики, що вивчає методи і засоби створення та обробки зображень за допомогою програмно-апаратних обчислювальних комплексів. Графічні дані на моніторі вперше були подані у серед. 50-х рр. 20 ст. За способами формування зображень розрізняють дво- і тривимірну Г. к., а за поданням кольорів – чорно-білу та кольорову. Двовимірну, в свою чергу, поділяють на растрову, векторну та фрактальну. Растрову графіку застосовують тоді, коли графіч. об’єкт подано у вигляді комбінації точок (пікселів), які мають свій колір та яскравість і розташовані в координатній сітці. Це ефективно, насамперед, коли у графіч. зображенні багато напівтонів і інформація про колір важливіша за інформацію про форму. Її найчастіше використовують художники, поліграфісти, дизайнери. У вектор. графіці базовим елементом є лінія, створ. за матем. формулою. Її застосування компактніше (зберігається не зображення, а лише його осн. дані, використовуючи які, програма відновлює зображення), однак побудова об’єктів супроводжується безперерв. перерахунком параметрів кривої у координати екранного або друк. зображення. Векторну графіку використовують для створення зображень чітких контурів – повноколір. ілюстрацій, складних креслень, логотипів та емблем, графіч. зображень для Web, мультиплікацій, рисунків на основі оригіналів. Основою для застосування фрактальної графіки є матем. формула, лише за якою можливо створити графічне зображення (не враховуючи об’єктів у пам’яті комп’ютера). Її використовують для побудови як найпростіших структур, так і складних ілюстрацій, що імітують природні процеси та тривимірні об’єкти. Призначення тривимірної графіки – імітація фотографування або відеозйомки тривимірних образів об’єктів, які можуть бути попередньо підготовлені в пам’яті комп’ютерів. Її застосовують у комп’ютер. та автоматиз. проектуваннях, комп’ютер. іграх та мультиплікаціях, під час комбінованих зйомок. Нині графіч. спосіб відображення даних є необхідним елементом для програм. забезпечення різного рівня, починаючи від операц. систем. Г. к. впроваджено у різних галузях досліджень, зокрема, у медицині (комп’ютерна томографія), хімії (при визначенні складу речовини), дизайні, поліграфії, моделюванні тощо.

Літ.: Микрюнов В. Ю. Компьютерная графика. Ростов-на-Дону, 2006; Кравченя Э. М., Абрагимович Т. И. Компьютерная графика. Минск, 2006.

І. Б. Даценко, В. І. Кальсін

Стаття оновлена: 2006