Графіті - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Графіті

ГРАФІ́ТІ (від італ. graffiti – надряпані) – найдавніші текстові написи, малюнки, символічні, магічні, цифрові знаки й монограми, видряпані гострими предметами на керамічних та інших речах сакрального, побутового і торгового призначення, рідше – на стінах різних споруд. Г. як складова епіграфіки мають важливе значення для вивчення історії та культури, зокрема релігії, писемності, освіти, побуту, торгівлі, ономастики. Г. виявлені на стародав. пам’ятках Єгипту, Греції, Рим. імперії. На території України набули найбільшого розповсюдження за античності та середньовіччя. Загалом під час розкопок антич. міст (Тіра, Ніконій, Борисфен, Ольвія, Керкінітида, Херсонес, м. Боспор) та їх сільс. поселень, а також числен. пам’яток кочовиків степ. Скіфії і землеробів Укр. Лісостепу знайдено бл. 10 тис. різноманіт. Г., найбільше – на уламках посуду. Найдавніші з них відносять до поч. 6 ст. до н. е. Чимало Г. привернуло увагу різних фахівців світу: унікал. реліг.-філос. сентенції, листи на черепках, календар, присвяти божествам та магіч. тексти і рис. 6–4 ст. до н. е. з Ольвії; зображення єгипет. кораблів 3 ст. до н. е. і грец. написи на стінах храму Афродіти в Німфеї. Відомі також шкіл. вправи, алфавіти, уривки з літ. творів, застол. вірші, пророцтва, числен. грец. та іншоетніч. імена тощо. Значно менше – ранньохрист. грец. Г. у Херсонесі і на Боспорі: присвяти святим, магічні знаки й закляття, зображення хрестів. На відміну від антич., за середньовіччя (11–17 ст.) найважливіші Г. виявлені на стінах храмів у Києві, Чернігові, Галичі, рос. – у Новгороді і Смоленську. Найкраще вивченими є київ. Г.: Софій. собору, Золотих воріт, Михайлів. і Кирилів. церков, Видубец. монастиря. Вони написані представниками різних верств насел. У Софій. соборі зроблено записи про народження (1032) та саркофаг (1093) Всеволода, сина Ярослава Мудрого, про смерть останього (1054), продаж Боянової землі (12 ст.), звістку про мир, укладений у Желяні (околиці Києва) між князями Святополком Ізяславичем, Володимиром Мономахом і Олегом Святославичем. У печерному монастирі Києво-Печер. лаври знайдено Г., датовані 12 ст. Особливий інтерес викликає найдавніший у Київ. Русі алфавіт із 23-х грец. і 4-х слов’ян. літер. Церк. Г. написані кирилицею; серед них розрізняють істор. записи, поминальні, побут. характеру, звернення до Бога, окремі імена. Чимало Г. зафіксовано на посуді, плінфі, шиферних пряслах, ливар. формах 10–13 ст. Всі Г. мають велике культурно-істор. значення. Г., знайдені на теренах України, досліджували І. Срезнєвський, І. Толстой, С. Висоцький, Е. Соломонік, А. Русяєва, В. Яйленко та ін.

Літ.: Толстой И. И. Греческие граффити древних городов Северного Причерноморья. Москва; Ленинград, 1953; Высоцкий С. А. Древнерусские надписи Софии Киевской XI–XIV вв. К., 1966; Його ж. Средневековые надписи Софии Киевской (По мат. граффити XI–XVII вв.). К., 1976; Граффити античного Херсонеса: на чернолаковых сосудах. К., 1978; Высоцкий С. А. Киевские граффити XI–XVII вв. К., 1985; Давня історія України. Т. 2. К., 1998; Т. 3. К., 2000; Історія української культури. Т. 1. К., 2001.

А. С. Русяєва

Графіті також називають сучасні надписи і рисунки на стінах будинків, у метро, на парканах тощо. Образотвор. напрям міської субкультури остан. третини 20 – поч. 21 ст. Г. задовольняє потреби самовияву деякого твор. потенціалу. На відміну від мист-ва, що спирається на безпосеред. контакт із дійсністю, Г. маніпулює його вторинними, зовн. проявами (друков. слово, знак, намальовані й зняті на плівку персонажі). У свою чергу, цей процес, не позбавлений своєрідності, знайшов відображення у деяких напрямах постмодерніст. мист-ва, дизайні й моді цього періоду. Перші Г. виникли у 60-х рр. у найбідніших кварталах Нью-Йорка, розповсюдилися у великих містах світу. Безробітні й тинейджери, прагнучи своєрід. слави, обирають певне слово-символ (the TAG), яке пишуть у громад. місцях, шокуючи розмірами, яскравістю. Графітчики 60–70-х рр. уночі пробиралися до вагонів метро, автомобілів, стін, розмальовували їх набором букв, цифр і знаків. У 80-х рр. у США відкрилися художні галереї з творами Г., комерц. підпр-ва з їх продажу, утворилася молодіжна мода на основі Г. – відбулося «відокремлення» Г. від стін як самост. утворення. У Франції в цей час стиль Г. широко запроваджує у своїх творах авангардист Ж. Дюбюфе. В Японії Г. більше розробляють на папері, ніж на міських об’єктах, розкидають по вулицях листівки з магічно-ритуал. знаками. За кілька десятиліть Г. набули знач. змін – від одноліній. написів до складання композицій; стиліст. особливості – у характер. плавності контурів малюнку, органіч. щільності у розташуванні елементів. Таґ перетворюється на автограф, який зазвичай ставлять художники. З’явилися спец. фарби для проведення змагань і підвищення майстерності у виконанні Г. У такому легалізов. вигляді у 90-х рр. Г. з’явилися в Україні – на стінах будівель Києва, Харкова, Одеси, Львова. Щоправда, органи правопорядку не допускають розмальовування пам’яток арх-ри та ін. цінностей, але загалом до захоплення Г. ставляться прихильно. Юні «графітчики», як правило 12–20 років, ведуть спец. зошити зі своїми розробками шрифтів та малюнків, зустрічаються в клубах, обмінюються ідеями. Проводяться змагання на кращий твір Г. у різних містах України. Г. стали ознакою часу й невід’єм. прикметою сучас. міста. Значні події у сусп-ві супроводжують сплеск нових проявів Г.

Літ.: Бояджиев Л. Графити – портрет на едно нетрадиционно действо // Изкуство. 1984. № 6; Голубь Е. Изобразительное искусство в рамках «массовой» культуры // Бурж. «мас.» культура: Новые времена, старые проблемы. К., 1988; Бугаєвський О. Знаки на стіні // Artline. 1998. № 5–6; Конкурс Украинского граффити–2000 // Extreme. 1999. № 4.

О. Є. Голуб

Стаття оновлена: 2006