Гредескул Микола Андрійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гредескул Микола Андрійович

ГРЕДЕ́СКУЛ Микола Андрійович (20. 04(02. 05). 1865, х. Свячений Яр Куп’ян. пов. Харків. губ., нині знятий з обліку – 08. 09. 1941, Ленінград, нині С.-Петербург) – історик, правознавець, політичний діяч. Закін. фіз.-мат. ф-т Харків. ун-ту (1887). Вчителював. 1890 екстерном склав іспити за юрид. ф-т Харків. ун-ту, від 1894 працював на цьому ф-ті: приват-доц. каф. цивіл. права і судочинства (викладав курс цивіл. процесу), 1901–06 – в. о. екстраординар. проф., згодом – проф. каф. цивіл. права. У 1900 захистив магістер. дис. «До вчення про здійснення права. Інтелектуальний процес, необхідний для здійснення права». Один. із засн. і чл. ЦК Конституц.-демократ. партії Росії (вийшов зі складу ЦК 1916 через розбіжність у поглядах із кер-вом). 1905 за участь у виданні г. «Мир», яка публікувала статті антиуряд. характеру, заарешт. і засланий на 3 р. в Архангел. губ. У засланні заочно обраний до 1-ї Держ. думи Росії (був товаришем її голови) і достроково звільнений як депутат. Від 1906 – проф. С.-Петербур. політех. ін-ту і Вищих комерц. курсів. Після більшов перевороту 1917, позитивне сприйняття якого виклав у пр. «Россия прежде и теперь» (1926), читав лекції у ленінгр. ВНЗах. Популяризував матеріаліст. розуміння історії, зокрема у кн. «История материальной культуры: Популяр. очерк» (Ленинград, 1930).

Пр.: К вопросу об осуществлении права. Х., 1900; Марксизм и идеализм. Х., 1905; Право и экономика. С.-Петербург, 1906; Террор и охрана. С.-Петербург, 1912; Четвертая государственная дума как этап в политическом развитии России. Екатеринослав, 1914; Россия и ее народы // «Великая Россия» как программа разрешения нац. вопроса в России. Петроград, 1916; Происхождение и развитие общественной жизни. Ленинград, 1925.

Літ.: Гредескул Николай Андреевич (автобиография) // Юрид. ф-т Харьков. ун-та за первые сто лет его существования (1805–1905). Х., 1908; Казмер М. Э. Социологическое направление в русской дореволюционной правовой мысли. Рига, 1983.

С. Б. Глибицька

Стаття оновлена: 2006