Грейзен - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Грейзен

ГРЕ́ЙЗЕН (від нім. Greisen – розщеплення) – гірська порода, яка утворилась в результаті високотемпературного (300–550 °С) метасоматозу й перекристалізації гранітоїдів з участю летких компонентів (F, H, O, Cl). Загалом формування Г. протікало в широкому інтервалі тиску при зміні складу метасомат. розчинів від лужних до кислих на контакті з граніт. інтрузивами серед. і помір. глибин. Залягають у формі жил і тіл склад. конфігурації переважно в ендоконтакт. частині граніт. масиву, а також в ін. породах. Залежно від складу метасомат. розчинів утворюються різні Г. Гол. мінерали: кварц і слюда (мусковіт, біотит, літієві слюди), топаз, флюорит, турмалін, рутил, берил. Рудні мінерали (вольфраміт, молібденіт, пірит та ін.) часто наявні в пром. кількостях. Г. можуть містити мікроклін, альбіт, андалузит, гранати (спесартин, альмандин), гематит, апатит, графіт, фенакіт, гельвін, бертрандит. У Г. відомі родовища вольфраму, олова, берилію, молібдену, миш’яку. Вони можуть бути не лише у змінених гранітах, але й серед осн., ультраосн., карбонатних порід у контакті з гранітами. Характерні парагенези Г. – кварц-слюдяні, кварц-топазові. Саксон. рудокопами термін вживався на означення безпольовошпат. дрібнозернистої гірської породи, що містить олов’яний камінь. Г. і грейзеноподібні утворення виявлені в контакт. зонах лейкократ. гранітів Коростен., Корсунь-Новомиргород. та Октябрського масивів УЩ (пов’язані з ними рудопрояви нині не мають пром. значення).

А. Я. Радзивілл

Стаття оновлена: 2006