Крайцар Ілько - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Крайцар Ілько

КРА́ЙЦАР Ілько (22. 07. 1900, м. Шид, нині Сербія – 24. 03. 1969, м. Нова Ґрадішка, нині Хорватія) – український і русинський правознавець та громадський діяч у Юго­славії. Навч. у г-зіях у м. Вінковці (нині Хорватія) та Львові, закін. юрид. ф-т Заґреб. ун-ту. Працював суддею і адвокатом у містах Югославії. Чл. львів. т-ва «Просвіта», співзасн. Руського нар. просвіт. т-ва у Новому Саді (1919). Автор публікацій з економіки, соціології, культури, які вміщував у щорічнику «Руски календар» (1921–41) і г. «Руски новини» (1924–41), серед них – «Тарас Шевченко» (1922), «Куль­турни і вирски живот Подкарпатских русинох» (1924), «Словенска бешеда» (1925), «Аграрна реформа» (1933), «Дещо про бач­ванських українців» (1940). У 1947 відкрив адвокат. канцелярію в м. Нова Ґрадішка. 1968 взяв участь у створенні в м. Вуковар Союзу русинів і українців Хорватії.

Літ.: Нота В. Илько Крайцар, адвокат (1900–1969) // Нова думка. 1989. № 73.

Р. Мизь, Н. С. Стаценко

Стаття оновлена: 2014