Греків Олександр Петрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Греків Олександр Петрович

ГРЕ́КІВ Олександр Петрович (24. 11. 1875, с. Сопич Глухів. пов. Черніг. губ., нині Глухів. р-ну Сум. обл. – 02. 12. 1958, Відень) – військовий діяч. Закін. Моск. ун-т (1897), Моск. військ. уч-ще (1899), Микол. академію Генштабу в С.-Петербурзі (1905). Брав участь у рос.-япон. війні 1904–05. Був старшим ад’ютантом штабів 2-ї гренадер. дивізії у Москві та 1-ї гвардій. дивізії у С.-Петербурзі, пом. старшого ад’ютанта штабу С.-Петербур. військ. округу. Під час 1-ї світ. війни – на Пд.-Зх. фронті: начштабу 74-ї піхот. дивізії; від 1915 – генерал-майор, ком-р полку 1-ї гвардій. дивізії, начштабу 6-го армій. корпусу. У листопаді 1917 прибув до Києва і був признач. ком-ром 2-ї Сердюцької дивізії Армії УНР. В січні 1918 – начштабу Київ. військ. округу. Надавав допомогу Є. Коновальцю у формуванні Галицько-Буковинського куреня Січових Стрільців. Після гетьман. перевороту очолював таємну антигетьман. орг-цію укр. старшин. У жовтні 1918 признач. гетьманом нач. Гол. штабу, однак перейшов на бік Директорії і став командувачем укр. Пд. фронту. Від січня 1919 – військ. міністр УНР, наказний отаман. Очолював укр. делегацію на переговорах із представниками Антанти про надання військ. допомоги Директорії у боротьбі проти більшовиків. Від червня 1919 – командувач УГА, на чолі якої організував і провів Чортківську офензиву. Після відступу УГА за Збруч у липні 1919 виїхав до Румунії. Від 1920 проживав у Відні. У 1922 відійшов від актив. політ. діяльності. Під час 2-ї світ. війни співпрацював з ОУН. У серпні 1948 заарешт. рад. контррозвідкою, у липні 1949 за звинуваченнями в участі у антирад. орг-ціях і актив. антирад. діяльності засудж. до 25-ти р. таборів. Покарання відбував у Сибіру. 1956 звільнений, повернувся до Відня.

Літ.: Життєписи українських вождів. Кам’янець-Подільський, 1919; Ключенко О. Генеральна Булава УГА // Літопис Червоної Калини. 1931. Ч. 4; Генералітет укр. визв. змагань.

К. Є. Науменко

Стаття оновлена: 2006