Гресик Ірина Станіславівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гресик Ірина Станіславівна

ГРЕ́СИК Ірина Станіславівна (09. 07. 1956, Запоріжжя) – живописець і графік. Дочка С. Шинкаренка, дружина С. Гресика. Засл. художник України (2006). Чл. НСХУ (1988). Закін. Львів. ін-т приклад. та декор. мист-ва (1980; викл. М. Вендзилович, Д. Крвавич). Відтоді працювала на Запоріз. худож.-вироб. комбінаті; 1999–2002 – викл. відділ. дизайну Запоріз. електротех. коледжу. Від 2002 – голова правління Запоріз. орг-ції НСХУ. Організаторка та учасниця всеукр. мист. пленерів «Хортиця крізь віки» у Запоріжжі (від 2002). Осн. галузі – станк. графіка, живопис, монум. мист-во, дизайн. Учасниця всеукр. мист. виставок від 1972. Персон. – у Запоріжжі (1988, 1990). Авторка декор. панно, фризів, оформлень інтер’єрів громад. споруд. Роботи Г. витончено лінеарні, елегійні, ліричні; структуру композиції визначає лінія. У творчості Г. у лаконіч. формі розгортається широка й багатогранна часопросторова картина, де поєднано ліричні й епічні начала. Відчуття метафізичного створюється ритміч. структурою композиції. Застосовує стильові прийоми укр. кольор. графіки. Роботи зберігаються у Запоріз. ХМ.

Тв.: офорт «Дванадцять місяців» (1982); «Народження верети», «Дитинство» (обидва – 1985); триптихи – «За творами Т. Шевченка», «Острівці життя» (обидва – 1986), «Синя тиша» (1990), «Присвячується жінці» (1998), «Мелодія ночі» (2002); диптих «Спека. Вечір», «Прочани», «Трійця» (усі – 2000), «Трійця», «Різдво» (обидва – 2002), «Вечірня пісня» (2004), «Острів Байди» (2005).

Літ.: Ірина Гресик. Живопис: Буклет. К.; З., 2003; Загаєцька О. Вектори пошуків (І. Гресик) // ОМ. 2004. № 2; Міщенко Г. Ірина Гресик – знаковий ювіляр // Там само. 2006. № 4.

С. В. Латанський

Стаття оновлена: 2006