Краків - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Краків

КРА́КІВ (Kraków) – одне із найстаріших і друге за територією та кількістю мешканців місто в Польщі, важливий економічний, культурний і науковий центр. Знаходиться на Пд. Зх. країни, у пд. частині Краків.-Ченстохов. височини, у долині р. Вісла, за 320 км від Варшави, за 327 км від Львова та за 870 км від Києва. Пл. 326,8 км2 . Насел. 758 334 особи (2012), переважно поляки. Краків. агломерація налічує бл. 1,6 млн жит. Вузол залізнич. і автомоб. доріг. За 11 км від міста функціонує Міжнар. аеропорт К.–Баліце ім. Івана-Павла ІІ. К. виник у 8–10 ст. на місці поселення зх.-слов’ян. віслян. племені (його осередок розташовувався на Вавел. височині, яка нині з архіт. комплексом 10–17 ст. є істор. ядром міста, а від 1987 – у списку Все­світ. спадщини ЮНЕСКО). Впер­ше згадується у писем. джерелах 965 – у своєму повідомленні араб. мандрівник Ібрагім Ібн Якуб назвав його важливим торг. міс­том. На зламі 10–11 ст. у К. розмістили єпископ. резиденцію. За князювання (1034–58) Казимира Відновителя став гол. кня­зів. резиденцією. У 11–13 ст., разом із Ґнезно (нині Великопольс. воєводства), – гол. місто Польщі. 1241 К. був зруйнов. татарами, що призвело до втрати міського статусу. 1257 князь Болеслав Сором’язливий надав йому Маґдебур. право. Від 1320 до 1734 місто було місцем коронації польс. королів (на Вавел. кафедрі першого коронували Владислава Локетку). Від 11 ст. у Вавелі також ховали польс. мо­нархів. У 16 ст. при кафедрал. соборі зведено Зиґмунт. каплицю. Від 2-ї пол. 14 ст. – чл. Ганзи. 1367 Казимир ІІІ Великий заснував генеральні студії, які 1400 Владислав ІІ Яґайло реорганізував у Краків. академію (від 1817 – Яґеллонський університет). Випускниками та професорами цього ВНЗу були визначні науковці, громад., держ., культурні та церк. діячі заг.-європ. і світ. рівнів, зокрема Я. Длуґош (1415–80), М. Копер­ник (1473–1543), М. Рей (1505–69), А. Фрич-Моджевський (бл. 1503–72), Я. Кохановський (1530–84), Ян ІІІ Собеський (1626–96), Іван-Павло ІІ. 1873 на базі школи рисунку та живопису (діяла від 1818) ф-ту літ-ри Яґеллон. ун-ту створ. Краківську академію мистецтв. Після Люблін. унії 1596 сейми та вибори нових королів відбувалися у Варшаві, оскільки вона ближче розташ. до Литви. Тоді ж розпочався та тривав до 1611 процес переселення до Варшави королів. двору Зиґмунта ІІІ. К. і його передмістя досить постраждали 1587 під час спроби здобуття австр. претендентом на польс. престол Максиміліаном Габсбур­ґом і 1655 під час т. зв. швед. потопу. Якщо в епоху Яґеллонів (1386–1572) місто зросло до 100 тис. жит., то 1787 у ньому меш­кало лише 9,5 тис. осіб. 1794 – центр визв. руху на чолі з Т. Косцюшком. 1795–1809 та 1846–1918 – у складі Австро-Угорщини (до 1867 – Австрія). 1809–15 – центр Краків. департаменту Варшав. князівства, яке перебувало у васал. залежності від наполеонів. Франц. імперії. 1815–46 – центр т. зв. Краків. респ. – штуч. держ. утворення з нейтрал. статусом під спіл. ав­стро-прус.-рос. наглядом (пл. 1146 км2 , насел. 95 тис. осіб, 1815).

У часи міжвоєн. двадцятиліття, після здобуття незалежності, польс. центр. влада затвердила Вавел. замок як репрезентац. будинок Речі Поспо­литої для користування керівника Держави, а пізніше президента. 7 вересня 1939 К. оку­пували нім. війська. Місто було центром генерал-губернаторства. Нацисти організували в ньому ґетто та концентрац. табір Плашув. Діяв Рух Опору. 19 січня 1945 до К. увійшли рад. війська. К. був єдиним великим польс. містом, у якому не зафіксовано спаду населення, 1945 у ньому проживала найбільша кількість осіб у Польщі. 1945–98 – центр Краків., від 1998 – Малопольс. воєводств. У післявоєн. період почала стрімко розвиватися пром-сть. 2000 К. мав статус «Культур. столиці Європи», 2013 отримав звання «Місто літ-ри ЮНЕСКО» (тут мешкали та пра­­цювали письменники, нобелів. лауреати Ч. Мілош і В. Шимбор­­ська), 2016 прийматиме Світ. дні молоді. К. – єдине польс. місто, яке має право використовувати у влас. гербі емблему Польс. Держави. 1880 про­­жи­­ва­­ло 59,8 тис., 1921 – 183 751, 1939 – 259 тис., 1945 – 298,5 тис., 1975 – 684,6 тис., 2010 – 757 740, 2011 – 759 137 осіб. Нині розвинуті чорна металургія (комбінат Краків. відділ. компанії «Міттал Стіл Польща», раніше – «Нова Гута»), машинобудування (одне з найбільших у Європі підпр-в з вироб-ва кабелю та проводів «Телефоніка Кабель», з-д з виготовлення систем опалення «Арматура Кра­ків», з-д з випуску насосів і ком­пресорів), харч. (кондитер. ф-ка «Вавель»), фармацевт., швейна, тютюн. галузі пром-сті. 1998 при­своєно статус спец. екон. зони Краків. технол. парку, на тер. якого працюють підпр-ва провід. світ. компаній.

У К. – Ін-ти ботаніки, геомеханіки, економі­ки мінерал. і енергет. сировини, каталізу та фізико-хімії поверхні, металургії та інж. матеріалознавства, охорони природи, польс. мови, систематизації і еволюції тварин, фармакології, фізіології рослин, ядер. фізики, лабораторії Ін-тів істор. наук, мист-в, славістики, пошук. центр Ін-ту геол. наук, сейсмол. обсерваторія Ін-ту геофізики, центр археології гір і нагір’їв Ін-ту археології та етнології Краків. відділ. Польс. АН, галуз. НДІ зоотехнії, ливар. справи, нафти і газу, судової експертизи, технології перероблення нафти, Центр онкології ім. М. Склодовської-Кюрі, 6 відділ. Польс. академії знань (громад. наук. т-во); екон., пед., с.-г. ун-ти, по­літехніка, гірн.-металург., муз., папська катол., фіз. виховання академії, вищі духовні семінарії Краків. єпископства та ордену францисканців, театр. школа; 4 міських, воєводська та Польс. АН б-ки; міжнар. культур. центр, галерея сучас. мист-ва, художнє зібрання на Вавелі, археол., бо­ротьби за незалежність, етногр., історії міста, нац. (філії-музеї: Чарторийських, япон. мист-ва, С. Виспянського, Ю. Мегоффера, Я. Матейка, К. Шимановського), польс. авіації музеї; старий ім. Г. Моджеєвської (пер­ший профес. театр. колектив у Польщі, 1781), ім. Ю. Словацького, «Ґротеска», нар., міський, новий та ін. театри, опера, філармонія. Тут проводять бл. 50 міжнар. фестивалів на рік. Серед архіт. пам’яток р-ну Старе Місто – костели св. Анджея (1086 – поч. 12 ст., готична ризниця, ба­рок. інтер’єр – 1701), св. Войцеха (поч. 12 ст., перебудов. 1611, барок. купол 18 ст.), св. Іоанна Хрестителя (12–13 ст., фасад – 18 ст.), св. Марка (13 ст., добудов. у 15–17 ст., перебудов. у 18 ст.), Діви Марії (серед. 13 ст. – 1392, роман. фрагменти – 1226, капели, кам’яна «П’єта», дерев’я­ний вівтар – 15 ст., верх башт – 1478 і 1592, вітражі – 1370 і поч. 20 ст., ренесанс. ківорій – 1551–54, розписи – 1889–91), Святого Хреста (поч. 14 – серед. 16 ст.), св. Егілія (поч. 14 ст.), св. Барбари (кін. 14 – поч. 15 ст., перебудов. у 17 ст.), монастирі домініканців з костелом Святої Трійці (2-а пол. 13 – 14 ст.) та фран­цисканців з костелом (1269, розширений у 14–15 ст., вітражі – 1897–1901), торг. суконні ряди (сукенніце; 2-а пол. 13 – 14 ст., перебудов. у стилі Відро­джен­ня 1555–59), фрагменти місь­ких цегл. стін (кін. 13 – 14 ст.) із Флоріан. воротами (поч. 14 ст.), Цесел. (поч. 14 ст.; приміщення арсеналу, 1565–66), Столяр. і Пасамоників (обидві – 15 ст.) баштами та барбаканом (1498–99), башта Ратуші (1383, надбудов. у 16 ст. і наприкінці 18 ст.), Гетьман. будинок, будинок Бонера (обидва – 14 ст., пізніше перебудов.), стара будівля Яґел­лон. ун-ту (14–15 ст., частково перебудов. у 19–20 ст.), палаци Потоцьких (17 ст., перебудов. 1773), «Під Кшиштофорами» (поч. 18 – кін. 19 ст.) і Яблоновських–Водзицьких (1777–83). Низка па­м’яток, починаючи від 10–12 ст., розташ. і у р-нах Ґжежуж­кі, Звє­жинець, Казимеж (1335–1791 існував як окреме місто; до 2-ї пол. 1940-х рр. це було місце найкомпактнішого поселення євреїв, значна частина з них емігрувала або знищена нацист. владою) і Подґуже. Бл. 1430 га міської тер. вкрито лісом (4 % ). Є понад 40 парків, зокрема 3 ландшафтних – Білянсько-Тинецький, Тенчинський і «Краківські долини», геол. пам’ятки – Білян. і Панен. скелі, заповідник «Бонарка». Щорічно К. відвідують понад 8 млн туристів.

К. має давні зв’язки з Україною. У княжу добу – переважно торг. характеру, через К. проходив важливий шлях з Києва до Праги і Пд. Німеччини. Польс. князь (1120–38) Болеслав ІІІ Кривоустий був одружений з дочкою київ. князя Святослава Ізяславича – Збиславою Київською. У 2-й пол. 14 ст., коли К. став столицею Польщі, до складу якої увійшла частина укр. земель, стосунки стали тіснішими. За Яґайлів при королів. дворі перебувало чимало українців, переважно митців, а в академії роз­почала навч. перша група укр. молоді. 1479–92 у місті працювала друкарня Швайпольта Фіоля, який, за твердженням де­­яких дослідників, був з походжен­ня русином (Святополк Фіоль). На поч. 1490-х рр. він тут видрукував перші книги церк.-сло­в’ян. мовою «Осьмогласник» з дереворитом «Розп’яття», «Часослов», «Тріодь пісну» та «Тріодь цвітну». З К. пов’язаний остан. період життя відомого культур. та реліг. діяча Касіяна Каліста Саковича (1578–1647): у 1640 він вступив до монастиря авґустиніянів, де, ймовірно, помер і похований. У К. було видано польс. мовою його «Про­блеми» (1620), а також відомий твір Д. Братковського «Світ, по частинах переглянутий» (1697). Наприкінці 18 ст. у К. з’явилася греко-катол. парафія, яку 1808 розмістили в церкві св. Норберта. 1894 створ. осередок т-ва «Просвіта». У 2-й пол. 19 ст., коли К. відійшов до Австрії, збільшилася чисельність укр. насел., а в 1910-х pp. вона становила бл. 1,5 тис., у 1930-х pp. – бл. 2 тис. (частково сполонізов.) осіб. 1888 налічувалося 60, 1911 – 200, 1924 – 100, 1930 – бл. 500 укр. студентів. 1924–39 функціонувала Укр. студент. громада.

У 1920-х рр. польс. влада планувала відкриття у К. укр. ун-ту (замість Львова), проте до реалізації цього плану справа не дійшла. 1939–41 K., у зв’язку з входженням Галичини до УРСР і встановленням у ній більшов. влади, став важливим осередком укр. еміграції. Тоді кількість українців перевищила 3 тис. 1940–44 діяли центр укр. легал. життя в Ген. губ. – Український Центральний Комітет і Укр. вид-во, яке, крім книжк. продукції, видавало щоденник «Кра­ківські вісті» та тижневик «Краківські вісті». 1947 унаслідок при­мус. переселення українців під час Акції «Вісла» з пд.-сх. польс. земель на Пн. і Пн. Зх. укр. громад. життя фактично занепало. Українці зазнали політико-правових утисків, була заборонена греко-катол. Церква. Пожвавлення укр. життя розпочалося наприкінці 1980-х рр. водночас зі зміною політ. системи у Польщі. 1989 була засн. укр. громад. орг-ція Фундація святого Володимира – Хрестителя Київської Русі, при якій нині функціонують Краків. центр укр. науки і культури, українознавча б-ка, укр. кни­гар­ня «Нестор», вид-во «Швай­польт Фіоль», галерея укр. мист-ва, майстерня реставрації ікон, музей ікон, студент. клуб «Вернигора». 1991 почав виходити альманах «Між сусідами», 1992 – ж. «Краківські українознавчі зошити», 1995 – часопис «Краківські обрії». У Яґеллон. ун-ті на фі­­лол. ф-ті є каф. укр. філології, на ф-ті міжнар. і політ. відносин – каф. українознавства. Традиційним стало проведення останньою студент. Днів укр. культури. Низка пам’яток укр. старовини перебувають в музеях Чарторийських (зокрема рукопис Лавришів. євангелія, грамоти 14–15 ст.) і Чапських, б-ках Польс. АН і Яґеллон. ун-ту, скарбниці Вавел. кафедри (поліхромія каплиці Чесного Хреста 1470 з староукр. написами). Натомість не збереглися розписи укр. митців 15 ст. – у спал. кімнатах у Вавелі, каплиці Мансіонерської і Святої Трійці.

На Раковец. цвинтарі похов. бл. 300 вояків УГА, які померли в та­борі Домб’є. К. і Київ – міста-по­братими, К. і Львів – міста-парт­нери. У К. є кінотеатр «Київ» (1962–67, арх. В. Ценцкевич; нині місце проведення Краків. кінофестивалю); у Києві – ек­­отель «К.» на Брест-Литов. шосе, кінотеатр «К.» на Русанів. набережній (1968; у фойє – керам. панно «Краків’яни і гуралі», художники Капітани) і вул. Краківська у житл. масиві Соцмісто; у Львові – готель «Старий К.» на вул. Шпитальна, Краків. ринок на вул. Базарна та вул. Краківська побл. площі Ринок. Із К. пов’язані життя та діяльність визнач. укр. науковців, літераторів, культур. і громад.-політ. діячів – філософа, астронома, лікаря Юрія Дрогобича (15 ст.), діячів УГКЦ, теологів Ф. Кулревича, Л. Лаврисевича, О. Черлюнчакевича (усі – 19 ст.); майстра експресіоніст. новели, гро­мад.-політ. діяча В. Стефаника (у краків. період написав свої шедеври «Камінний хрест», «Ве­чірня година», «Дорога», «Палій»), письменника, перекладача, літературознавця Б. Лепкого, письменників, громад. діячів В. Василевської та Я. Галана, письменника-фантаста С. Лема; математика С. Банаха, фонетиста, діалектолога І. Зілинського, енциклопедиста, геогра­фа, громад.-політ. діяча В. Кубі­йовича, українознавця, громад. діяча В. Мокрого, історика, публіциста, політ. діяча С. Томашівського, правознавця, громад. діяча Ю. Панейка, фахівця у галузі металургії, громад.-політ. діяча І. Фещенка-Чопівського; художників М. Бурачека, М. Жука, О. Новаківського, Є. Новаківського, І. Труша, М. Бойчука; опер. співаків С. Крушельницької та О. Мишуги.

Літ.: Альманах українського студент­ського життя в Кракові. Краків, 1931; Горняткевич Д. Українські пам’ятки в Кракові: Зб. мат. НТШ в Торонто. 1954; Божик С. Українська католицька парохія і церква св. Норберта в Кракові. Лю­вен, 1959; Kraków. Jego dzieje i sztuka. Warszawa, 1965; Katalog zabytków sztu­ki w Polsce. T. 4. Miasto Kraków. Kraków, 1965; T. Dobrowolski. Sztuka Krakówa. 5 wyd. Kraków, 1978; Dzieje Krakówa. Kraków, 1979–2004. T. 1–6; J. Markin, B. Gnypowa. Kraków. The Guide. 1996; Український альманах-2002. Варшава, 2002; D. Wąsik, E. Roper-Evans. Kraków. [Kraków], 2002; S. Simpson. Kraków. 2003; P. Watkins. Best of Kraków. 2006; T. Pepper, A. Beatti. Kraków. Kraków, 2007; Akcja «Wisła»: dokumenty i ma­teriały. Warszawa, 2012.

Я. О. Поліщук, А. І. Шушківський

Стаття оновлена: 2014