Краків

КРА́КІВ (Kraków) — одне із най­старіших і друге за територією та кількістю мешканців місто в Польщі, важливий економічний, культурний і науковий центр. Знаходиться на Пд. Зх. країни, у пд. частині Краків.-Ченстохов. височини, у долині р. Вісла, за 320 км від Варшави, за 327 км від Львова та за 870 км від Києва. Площа 326,8 км² . Насел. 758 334 особи (2012), пере­важно поляки. Краків. агломерація налічує бл. 1,6 млн жит. Вузол залізнич. і автомоб. доріг. За 11 км від міста функціонує Між­нар. аеропорт К.–Баліце ім. Івана-Павла ІІ. К. виник у 8–10 ст. на місці поселе­н­ня зх.-словʼян. віслян. племені (його осередок роз­ташовувався на Вавел. височині, яка нині з архіт. комплексом 10–17 ст. є істор. ядром міста, а від 1987 — у списку Все­світ. спадщини ЮНЕСКО). Впер­ше згадується у писем. джерелах 965 — у своєму пові­домлен­ні араб. мандрівник Ібрагім Ібн Якуб на­звав його важливим торг. міс­том. На зламі 10–11 ст. у К. роз­містили єпис­коп. резиденцію. За князюва­н­ня (1034–58) Казимира Від­новителя став гол. кня­зів. резиденцією. У 11–13 ст., разом із Ґнезно (нині Великопольс. воєводства), — гол. місто Польщі. 1241 К. був зруйнов. татарами, що при­звело до втрати міського статусу. 1257 князь Болеслав Соромʼязливий надав йому Маґдебур. право. Від 1320 до 1734 місто було місцем коронації польс. королів (на Вавел. кафедрі першого коронували Владислава Локетку). Від 11 ст. у Вавелі також ховали польс. мо­нархів. У 16 ст. при кафедрал. соборі зведено Зиґмунт. каплицю. Від 2-ї пол. 14 ст. — чл. Ганзи. 1367 Казимир ІІІ Великий заснував генеральні студії, які 1400 Владислав ІІ Яґайло реорганізував у Краків. академію (від 1817 — Яґел­лонський університет). Випускниками та професорами цього ВНЗу були ви­значні науковці, громад., держ., культурні та церк. діячі заг.-європ. і світ. рівнів, зокрема Я. Длуґош (1415–80), М. Копер­ник (1473–1543), М. Рей (1505–69), А. Фрич-Моджевський (бл. 1503–72), Я. Кохановський (1530–84), Ян ІІІ Собеський (1626–96), Іван-Павло ІІ. 1873 на базі школи рисунку та живопису (діяла від 1818) факультету літ-ри Яґел­лон. університету створ. Краківську академію мистецтв. Після Люблін. унії 1596 сейми та вибори нових королів від­бувалися у Варшаві, оскільки вона ближче роз­таш. до Литви. Тоді ж роз­почався та тривав до 1611 процес пере­селе­н­ня до Варшави королів. двору Зиґмунта ІІІ. К. і його перед­містя досить по­страждали 1587 під час спроби здобу­т­тя австр. претендентом на польс. престол Максиміліаном Габсбур­ґом і 1655 під час т. зв. швед. потопу. Якщо в епоху Яґел­лонів (1386–1572) місто зросло до 100 тис. жит., то 1787 у ньому меш­кало лише 9,5 тис. осіб. 1794 — центр визв. руху на чолі з Т. Косцюшком. 1795–1809 та 1846–1918 — у складі Австро-Угорщини (до 1867 — Австрія). 1809–15 — центр Краків. департаменту Варшав. князівства, яке пере­бувало у васал. залежності від наполеонів. Франц. імперії. 1815–46 — центр т. зв. Краків. респ. — штуч. держ. утворе­н­ня з нейтрал. статусом під спіл. ав­стро-прус.-рос. на­глядом (пл. 1146 км² , насел. 95 тис. осіб, 1815).

У часи між­воєн. двадцятилі­т­тя, після здобу­т­тя незалежності, польс. центр. влада затвердила Вавел. замок як ре­презентац. будинок Речі Поспо­литої для користува­н­ня керівника Держави, а пізніше президента. 7 вересня 1939 К. оку­пували нім. війська. Місто було центром генерал-губернаторства. Нацисти організували в ньому ґетто та концентрац. табір Плашув. Діяв Рух Опору. 19 січня 1945 до К. уві­йшли рад. війська. К. був єдиним великим польс. містом, у якому не зафіксовано спаду населе­н­ня, 1945 у ньому проживала найбільша кількість осіб у Польщі. 1945–98 — центр Краків., від 1998 — Малопольс. воєводств. У післявоєн. період почала стрімко роз­виватися пром-сть. 2000 К. мав статус «Культур. столиці Європи», 2013 отримав зва­н­ня «Місто літ-ри ЮНЕСКО» (тут мешкали та пра­­цювали письмен­ники, нобелів. лауреати Ч. Мілош і В. Шимбор­­ська), 2016 при­йматиме Світ. дні молоді. К. — єдине польс. місто, яке має право використовувати у влас. гербі емблему Польс. Держави. 1880 про­­жи­­ва­­ло 59,8 тис., 1921 — 183 751, 1939 — 259 тис., 1945 — 298,5 тис., 1975 — 684,6 тис., 2010 — 757 740, 2011 — 759 137 осіб. Нині роз­винуті чорна металургія (комбінат Краків. від­діл. компанії «Міт­тал Стіл Польща», раніше — «Нова Гута»), машинобудува­н­ня (одне з найбільших у Європі під­приємств з виробництва кабелю та проводів «Телефоніка Кабель», завод з виготовле­н­ня систем опале­н­ня «Арматура Кра­ків», завод з випуску насосів і ком­­пресорів), харч. (кондитер. ф-ка «Вавель»), фармацевт., швейна, тютюн. галузі промисловості. 1998 при­своєно статус спец. екон. зони Краків. технол. парку, на тер. якого працюють під­приємства провід. світ. компаній.

У К. — Ін­ститути ботаніки, геомеханіки, економі­ки мінерал. і енергет. сировини, каталізу та фізико-хімії поверх­ні, металургії та інж. матеріало­знавства, охорони природи, польс. мови, систематизації і еволюції тварин, фармакології, фізіології рослин, ядер. фізики, лабораторії Ін­ститутів істор. наук, мистецтв, славістики, пошук. центр Ін­ституту геол. наук, сейсмол. обсерваторія Ін­ституту геофізики, центр археології гір і нагірʼїв Ін­ституту археології та етнології Краків. від­діл. Польс. АН, галуз. НДІ зоотехнії, ливар. справи, нафти і газу, судової екс­пертизи, технології пере­робле­н­ня нафти, Центр онкології ім. М. Склодовської-Кюрі, 6 від­діл. Польс. академії знань (громад. наук. товариство); екон., пед., с.-г. університети, по­літехніка, гірн.-металург., муз., папська катол., фіз. вихова­н­ня академії, вищі духовні семінарії Краків. єпис­копства та ордену францисканців, театр. школа; 4 міських, воєводська та Польс. АН б-ки; між­нар. культур. центр, галерея сучас. мистецтва, художнє зі­бра­н­ня на Вавелі, археол., бо­ротьби за незалежність, етногр., історії міста, нац. (філії-музеї: Чарторийських, япон. мистецтва, С. Виспянського, Ю. Мегоф­фера, Я. Матейка, К. Шимановського), польс. авіації музеї; старий ім. Г. Моджеєвської (пер­ший профес. театр. колектив у Польщі, 1781), ім. Ю. Словацького, «Ґротеска», нар., міський, новий та ін. театри, опера, філармонія. Тут проводять бл. 50 між­народних фестивалів на рік. Серед архіт. памʼяток р-ну Старе Місто — костели св. Анджея (1086 — поч. 12 ст., готична ризниця, ба­рок. інтерʼєр — 1701), св. Войцеха (поч. 12 ст., пере­будов. 1611, барок. купол 18 ст.), св. Іоан­на Хрестителя (12–13 ст., фасад — 18 ст.), св. Марка (13 ст., добудов. у 15–17 ст., пере­будов. у 18 ст.), Діви Марії (серед. 13 ст. — 1392, роман. фрагменти — 1226, капели, камʼяна «Пʼєта», деревʼя­ний вівтар — 15 ст., верх башт — 1478 і 1592, вітражі — 1370 і поч. 20 ст., ренесанс. ківорій — 1551–54, роз­писи — 1889–91), Святого Хреста (поч. 14 — серед. 16 ст.), св. Егілія (поч. 14 ст.), св. Барбари (кін. 14 — поч. 15 ст., пере­будов. у 17 ст.), монастирі домініканців з костелом Святої Трійці (2-а пол. 13 — 14 ст.) та фран­цисканців з костелом (1269, роз­ширений у 14–15 ст., вітражі — 1897–1901), торг. сукон­ні ряди (сукен­ніце; 2-а пол. 13 — 14 ст., пере­будов. у стилі Від­ро­джен­ня 1555–59), фрагменти місь­ких цегл. стін (кін. 13 — 14 ст.) із Флоріан. воротами (поч. 14 ст.), Цесел. (поч. 14 ст.; приміще­н­ня арсеналу, 1565–66), Столяр. і Пасамоників (обидві — 15 ст.) баштами та барбаканом (1498–99), башта Ратуші (1383, надбудов. у 16 ст. і на­прикінці 18 ст.), Геть­ман. будинок, будинок Бонера (обидва — 14 ст., пізніше пере­будов.), стара будівля Яґел­лон. університету (14–15 ст., частково пере­будов. у 19–20 ст.), палаци Потоцьких (17 ст., пере­будов. 1773), «Під Кшиштофорами» (поч. 18 — кін. 19 ст.) і Яблоновських–Водзицьких (1777–83). Низка па­мʼяток, починаючи від 10–12 ст., роз­таш. і у р-нах Ґжежуж­кі, Звє­жинець, Казимеж (1335–1791 існував як окреме місто; до 2-ї пол. 1940-х рр. це було місце найкомпактнішого поселе­н­ня євреїв, значна частина з них емігрувала або знищена нацист. владою) і Подґуже. Бл. 1430 га міської тер. вкрито лісом (4 % ). Є понад 40 парків, зокрема 3 ландшафтних — Білянсько-Тинецький, Тенчинський і «Краківські долини», геол. памʼятки — Білян. і Панен. скелі, заповід­ник «Бонарка». Щорічно К. від­відують понад 8 млн туристів.

К. має давні звʼязки з Україною. У княжу добу — пере­важно торг. характеру, через К. проходив важливий шлях з Києва до Праги і Пд. Німеч­чини. Польс. князь (1120–38) Болеслав ІІІ Кривоустий був одружений з дочкою київ. князя Святослава Ізяславича — Збиславою Київською. У 2-й пол. 14 ст., коли К. став столицею Польщі, до складу якої уві­йшла частина укр. земель, стосунки стали тіснішими. За Яґайлів при королів. дворі пере­бувало чимало українців, пере­важно митців, а в академії роз­­почала навч. перша група укр. молоді. 1479–92 у місті працювала друкарня Швайпольта Фіоля, який, за твердже­н­ням де­­яких дослідників, був з походжен­ня русином (Святополк Фіоль). На поч. 1490-х рр. він тут ви­друкував перші книги церк.-сло­вʼян. мовою «Осьмогласник» з дереворитом «Роз­пʼя­т­тя», «Часослов», «Тріодь пісну» та «Тріодь цвітну». З К. повʼязаний остан. період життя ві­домого культур. та реліг. діяча Касіяна Каліста Саковича (1578–1647): у 1640 він вступив до монастиря авґустиніянів, де, ймовірно, помер і похований. У К. було ви­дано польс. мовою його «Про­блеми» (1620), а також ві­домий твір Д. Братковського «Світ, по частинах пере­глянутий» (1697). На­прикінці 18 ст. у К. зʼявилася греко-катол. парафія, яку 1808 роз­містили в церкві св. Норберта. 1894 створ. осередок товариства «Просвіта». У 2-й пол. 19 ст., коли К. ві­ді­йшов до Австрії, збільшилася чисельність укр. насел., а в 1910-х pp. вона становила бл. 1,5 тис., у 1930-х pp. — бл. 2 тис. (частково сполонізов.) осіб. 1888 налічувалося 60, 1911 — 200, 1924 — 100, 1930 — бл. 500 укр. студентів. 1924–39 функціонувала Укр. студент. громада.

У 1920-х рр. польс. влада планувала від­кри­т­тя у К. укр. університету (замість Львова), проте до реалізації цього плану справа не ді­йшла. 1939–41 K., у звʼязку з входже­н­ням Галичини до УРСР і встановле­н­ням у ній більшов. влади, став важливим осередком укр. еміграції. Тоді кількість українців пере­вищила 3 тис. 1940–44 діяли центр укр. легал. життя в Ген. губ. — Український Центральний Комітет і Укр. видавництво, яке, крім книжк. продукції, видавало щоден­ник «Кра­ківські вісті» та тижневик «Краківські вісті». 1947 унаслідок при­мус. пере­селе­н­ня українців під час Акції «Вісла» з пд.-сх. польс. земель на Пн. і Пн. Зх. укр. громад. життя фактично занепало. Українці за­знали політико-правових утисків, була заборонена греко-катол. Церква. По­жвавле­н­ня укр. життя роз­почалося на­прикінці 1980-х рр. водночас зі зміною політ. системи у Польщі. 1989 була засн. укр. громад. організація Фундація святого Володимира — Хрестителя Київської Русі, при якій нині функціонують Краків. центр укр. науки і культури, україно­зна­вча б-ка, укр. кни­гар­ня «Нестор», видавництво «Швай­польт Фіоль», галерея укр. мистецтва, майстерня ре­ставрації ікон, музей ікон, студент. клуб «Вернигора». 1991 почав виходити альманах «Між сусідами», 1992 — ж. «Краківські україно­знавчі зошити», 1995 — часопис «Краківські обрії». У Яґел­лон. університеті на фі­­лол. факультеті є каф. укр. філології, на факультеті між­нар. і політ. від­носин — каф. україно­знавства. Традиційним стало проведе­н­ня остан­ньою студент. Днів укр. культури. Низка памʼяток укр. старовини пере­бувають в музеях Чарторийських (зокрема рукопис Лавришів. євангелія, грамоти 14–15 ст.) і Чапських, б-ках Польс. АН і Яґел­лон. університету, скарбниці Вавел. кафедри (поліхромія каплиці Чесного Хреста 1470 з староукр. написами). Натомість не збереглися роз­писи укр. митців 15 ст. — у спал. кімнатах у Вавелі, каплиці Мансіонерської і Святої Трійці.

На Раковец. цвинтарі похов. бл. 300 вояків УГА, які померли в та­борі Домбʼє. К. і Київ — міста-по­­братими, К. і Львів — міста-парт­нери. У К. є кінотеатр «Київ» (1962–67, арх. В. Ценцкевич; нині місце проведе­н­ня Краків. кінофестивалю); у Києві — ек­­отель «К.» на Брест-Литов. шосе, кінотеатр «К.» на Русанів. набережній (1968; у фойє — керам. панно «Краківʼяни і гуралі», художники Капітани) і вул. Краківська у житл. масиві Соцмісто; у Львові — готель «Старий К.» на вул. Шпитальна, Краків. ринок на вул. Базарна та вул. Краківська побл. площі Ринок. Із К. повʼязані життя та діяльність ви­знач. укр. науковців, літераторів, культур. і громад.-політ. діячів — філософа, астронома, лікаря Юрія Дрогобича (15 ст.), діячів УГКЦ, теологів Ф. Кулревича, Л. Лаврисевича, О. Черлюнчакевича (усі — 19 ст.); майстра екс­пресіоніст. новели, гро­мад.-політ. діяча В. Стефаника (у краків. період написав свої шедеври «Камін­ний хрест», «Ве­чірня година», «Дорога», «Палій»), письмен­ника, пере­кладача, літературо­знавця Б. Лепкого, письмен­ників, громад. діячів В. Василевської та Я. Галана, письмен­ника-фантаста С. Лема; математика С. Банаха, фонетиста, діалектолога І. Зілинського, енциклопедиста, геогра­фа, громад.-політ. діяча В. Кубі­­йовича, україно­знавця, громад. діяча В. Мокрого, історика, публіциста, політ. діяча С. Томашівського, право­знавця, громад. діяча Ю. Панейка, фахівця у галузі металургії, громад.-політ. діяча І. Фещенка-Чопівського; художників М. Бурачека, М. Жука, О. Новаківського, Є. Новаківського, І. Труша, М. Бойчука; опер. спів­аків С. Крушельницької та О. Мишуги.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю